У теплій осені, в затишному Львові, весілля йшло повним ходом.

In the warm autumn, in cozy Lviv, the wedding was in full swing.

Старовинний ресторан, з видом на мальовничі вулиці старого міста, переповнювався сміхом, танцями та радісним гомоном.

The vintage restaurant, overlooking the picturesque streets of the old city, was filled with laughter, dancing, and joyful chatter.

Гості святкували шлюб Андрія і Оксани.

The guests were celebrating the marriage of Andriy and Oksana.

Збори були довгими.

The preparations were lengthy.

Оксана, нервово відповідаючи на питання переляканої перукарки, швидко оглядала себе у дзеркалі.

Oksana, nervously answering the questions of the frightened hairdresser, quickly examined herself in the mirror.

Поруч стояв Дмитро, старший брат, старанно танцюючи навколо з золотим обручем.

Standing next to her was Dmytro, her older brother, skillfully dancing around with the gold ring.

Андрій, напруга якого дедалі зростала, з нетерпінням очікував Оксану під великим кленом біля ресторану.

Andriy, whose tension was growing, impatiently awaited Oksana under the large maple tree near the restaurant.

Присутні веселилися, дружно вдали від гучного міста.

The attendees were having a good time, happily escaping from the noisy city.

Всі були готові співати традиційні весільні пісні.

Everyone was ready to sing traditional wedding songs.

Але йшло там не зовсім так.

But things didn't go exactly as planned.

Після того як було випито забагато горілки, загублено багато слів.

After consuming too much vodka, many words were lost.

Традиційні пісні ніби зникли.

The traditional songs seemed to disappear.

Всі забули слова.

Everyone forgot the lyrics.

Замість гладкого співу почулися веселі спроби запам’ятати та узгодити слова.

Instead of smooth singing, cheerful attempts to memorize and coordinate the words were heard.

Музика, змішана з розсіяним співом, надавала весіллю особливого шарму.

The music, mixed with scattered singing, added a special charm to the wedding.

Але відсутність слів не зупинила святкування.

But the lack of lyrics did not stop the celebration.

Гості, наповнені радістю та горілкою, продовжували співати.

Guests, filled with joy and alcohol, continued to sing.

Вони погодились, що мелодія важливіша за слова.

They agreed that the melody is more important than the words.

А сміх та веселощі заповнили відсутність слів.

And laughter and celebration filled the absence of lyrics.

На завершення весілля, Дмитро присвятив пісню молодятам.

At the end of the wedding, Dmytro dedicated a song to the newlyweds.

Він зібрався з думками, пригадав кілька слів та запустив мелодію в ніч.

He gathered his thoughts, remembered a few words, and started the melody into the night.

Оксана та Андрій, щиро сміючись, відповіли своїми голосами.

Oksana and Andriy, laughing sincerely, responded with their voices.

Щасливі обличчя, дружні погляди, шалені танці й впевненість в тому, що слова - це лише слова, окрасили цей вечір у незабутній колорит.

Happy faces, friendly looks, wild dances, and the belief that words are just words adorned this evening with an unforgettable atmosphere.

Гості пішли додому, з усмішками на обличчях і пісними мелодіями в серцях.

The guests went home with smiles on their faces and song melodies in their hearts.

Того вечора вони усвідомили, що незважаючи на повагу до традицій, важливіше є веселощі, любов та єднання.

That evening, they realized that despite their respect for traditions, what mattered more were the joy, love, and unity.

Андрій та Оксана дивились одне на одного під зоряним небом Львова, зрозумівши, що їх весілля буде незабутнім, не через дотримання традицій, а через щиру радість і любов, яка поєднала їхні серця.

Andriy and Oksana looked at each other under the starry sky of Lviv, realizing that their wedding would be unforgettable, not because of adherence to traditions, but because of the genuine joy and love that united their hearts.