У день, коли листя впало від золотавого осіннього дерева поблизу Софії Київської, до міста з північної сторони прибув Іван.

On the day when the leaves fell from the golden autumn tree near Sofiya Kyivska, Ivan arrived in the city from the north.

Київ на той час ще не повністю вектов задовольняти смаки сучасних гурманів, але Іван не був капризним в їжі.

At that time, Kyiv was still not fully able to satisfy the tastes of modern food lovers, but Ivan was not demanding when it came to food.

Марія, помічниця кухаря в ресторані "Золотий борщ", працювала з ранку до вечора і була гостинною господинею.

Maria, the assistant to the chef at the "Golden Borscht" restaurant, worked from morning until evening and was a hospitable hostess.

Вона відразу побачила Івана, щойно він переступив поріг її ресторану.

She immediately saw Ivan as soon as he stepped over the threshold of her restaurant.

Високий й хоробрий, Іван виділявся на тлі інших гостей, а його ясні очі з лижем дивилися на неї.

Tall and brave, Ivan stood out among the other guests, and his bright eyes with a spark looked at her.

Марія мчала на кухню, але не встигла уникнути зустрічі зі стоваришем по роботі, і казанок з гарячим борщем вислизнув з її рук.

Maria rushed to the kitchen but couldn't avoid bumping into her colleague, and the pot with hot borscht slipped from her hands.

Марія закричала, проте було вже запізно.

Maria screamed, but it was already too late.

Палюча червона рідина злякано злетіла з казанку й розпорошилася по Івановим колінах.

The burning red liquid frightenedly flew out of the pot and scattered on Ivan's knees.

Іван здивовано аж моргнув, коли відчув гарячий дотик борщу на своїй шкірі.

Ivan blinked in surprise when he felt the hot touch of borscht on his skin.

Марія, дивлячись на свою борщеву катастрофу, відчула великого сорому.

Maria, looking at her borscht catastrophe, felt great embarrassment.

Але Іван лише посміхнувся й сказав: "Нема проблем, дорога Марія, бо я не тільки із холоду приїхав, але й від голоду".

But Ivan just smiled and said, "No problem, dear Maria, because I didn't come just from the cold, but also from hunger."

Іван виглядав так щирим й доброзичливим, що серце Марії застрибало в грудях.

Ivan looked so sincere and friendly that Maria's heart jumped in her chest.

Але просто відсісти й доторкнувшись до чистої серветки, вони знову почали спілкуватися.

But simply sitting down and wiping off with a clean napkin, they began to talk again.

А Іван, незважаючи на борщевий інцидент, вирішив повернутись в ресторан "Золотий Борщ" наступного дня.

And Ivan, despite the borscht incident, decided to return to the "Golden Borscht" restaurant the next day.

З того дня Іван та Марія стали нерозлучними.

From that day on, Ivan and Maria became inseparable.

А їхній перший зустріч у вихорі борщу став однією із найулюбленіших історій, яку вони розповідали своїм друзям і родині.

And their first meeting in the whirlwind of borscht became one of their favorite stories that they shared with their friends and family.

І хоча історія про Марію та Івана та їхніх борщевих пригод почалася з невдачі, вона набула солодкого смаку успіху і мудрості, як саме життя, в якому ми знаходимо любов і щастя навіть у найвипадковіших моментах.

And although the story of Maria and Ivan and their borscht adventures started with a failure, it acquired the sweet taste of success and wisdom, just like life itself, in which we find love and happiness even in the most random moments.