Вулиці старого Львова в південному світлі виглядали особливо мальовничо.

The streets of old Lviv looked particularly picturesque in the southern light.

Іван, Оксана та Петро, троє давніх друзів, спланували зустріч у кафе під назвою "Серпанок", розташованому біля площі Ринок - центрального місця старовинного міста.

Ivan, Oksana, and Petro, three old friends, planned to meet at a cafe called "Serpanok" located near the Market Square - the central place of the ancient city.

Спека була така, що вся трійця мріяла про холодний напій.

The heat was so intense that the whole trio longed for a cold drink.

Іван був відповідальним за замовлення кави.

Ivan was responsible for ordering coffee.

Він був втомлений після довгого дня і поспішав почути новини від друзів.

He was tired after a long day and eager to hear news from his friends.

Тому просто показав баристі кількість пальців, щоб показати кількість порцій.

So he simply showed the barista the number of fingers to indicate the number of servings.

Але він не помітив, що разом з пальцями на руці показав ще й кільця, викликавши невелике непорозуміння.

But he didn't notice that along with his fingers, he also showed off his rings on his hand, causing a minor misunderstanding.

Бариста посміхається і йде готувати замовлення.

The barista smiled and went to prepare the order.

Минуло кілька хвилин, аж ось бариста почав несення столиків біля їхнього столу.

After a few minutes, the barista started carrying tables near their table.

І кожен з них був повненько накритий чашками кави.

And each of them was fully covered with cups of coffee.

Усі були вражені та розсміяні кількістю кави.

Everyone was amazed and amused by the amount of coffee.

Оксана засміялась: "Іване, ти серйозно думаєш, що ми можемо випити стільки кави?

Oksana laughed and said, "Ivan, do you really think we can drink so much coffee?"

" Іван не міг відповісти на її питання, він був дивовижно збентежений.

Ivan couldn't answer her question; he was remarkably flustered.

Петро був більш практичним.

Petro was more practical.

Він запропонував не витрачати гарну каву: "Що, якщо ми запропонуємо декілька чашок сусіднім столам?

He suggested not wasting the good coffee: "What if we offer a few cups to the neighboring tables?"

" Після певного моменту вони почали ділитися кавою.

After a moment, they started sharing the coffee.

Всі в кафе засміялись, кава була роздана, і друзі продовжили свою зустріч.

Everyone in the cafe laughed, the coffee was distributed, and the friends continued their meeting.

І хоча його початок був трохи хаотичним, кожен з них згодом згадував цей вечір з усмішкою.

And although its beginning was a bit chaotic, each of them later recalled this evening with a smile.

Вони могли бути впевненими, що Іван більше не замовляв каву.

They could be certain that Ivan would no longer order coffee.

Але навіть якщо він це зробив, вони були готові до ще одного веселого вечора з десятком чашок кави.

But even if he did, they were ready for another fun evening with a dozen cups of coffee.