Львів, місто з кам'яними вуличками і бароковими будівлями, сяяло у світлі дня. Олександр та Наталя, двоє закоханих в цьому місті, зустрілись на ранкову каву.

Lviv, a city with cobblestone streets and baroque buildings, shimmered in the daylight. Oleksandr and Natalia, two people in love with this city, met for a morning coffee.

Олександр, невеликий та стрімкий хлопець з блискучими очима, відкрив двері в їхню улюблену кав'ярню. Вони підійшли до бару, обрали столик і замовилися.

Oleksandr, a small and energetic boy with sparkling eyes, opened the doors to their favorite cafe. They approached the bar, chose a table, and placed their orders.

"Я приготую", запропонував Олександр, киваючи на кавоварку.

"I'll make it," Oleksandr offered, pointing at the coffee machine.

Проте йому не пощастило. Натомість цукру, він ненавмисно взяв сіль і додав її в каву.

But luck was not on his side. Instead of sugar, he unintentionally took salt and added it to the coffee.

"Чи потрібна тобі допомога?" - спитала Наталя, піднімаючись зі свого місця.

"Do you need help?" Natalia asked, getting up from her seat.

"Ні, все під контролем", відповів Олександр, хоча його обличчя казало протилежне.

"No, everything is under control," Oleksandr replied, although his face said otherwise.

Наталя повернулась до столика і продовжила розмовляти. Вона не помічала, як Олександр готував каву, але як тільки він почав пити, вона зрозуміла, щось не так.

Natalia returned to the table and continued their conversation. She didn't notice how Oleksandr prepared the coffee, but as soon as he started drinking, she realized something was off.

Олександр скривився. "Це щось... дуже солодке", він похмурився, але підняв чашку ще раз. Наталя дивилась на нього з недоумінням, поки смак на її язику не доповів їй про проблему.

Oleksandr grimaced. "This is...very sweet," he frowned, but lifted the cup again. Natalia looked at him puzzled until the taste on her tongue informed her of the problem.

Тепер вже і вона закашлялася. "Це солодке?", вона зробила обличчя. "Це смакує так, ніби пісок у моїх зубах!"

Now she too coughed. "Is this sweet?" she made a face. "It tastes like sand in my teeth!"

На її обличчі з'явилася посмішка, а в очах засяяли іскрики веселощів. Олександр теж почав сміятися, бачачи її реакцію, і вскоре вони обоє реготали, незважаючи на дивні погляди інших відвідувачів.

A smile appeared on her face, and sparks of amusement shone in her eyes. Oleksandr started laughing too, seeing her reaction, and soon they both were laughing, disregarding the strange looks from other customers.

"Так, можливо, я був неуважним," визнав Олександр із сміху. "Але саме це робить ранки особливими."

"Yes, maybe I was careless," Oleksandr admitted amidst laughter. "But that's what makes mornings special."

Так, їх ранок був незвичайно сміховинним і запам'ятався як один із найсмішніших днів у їхньому житті. Вони вже не робили більше таких фіаско з кавою, але їхній звичний ранок став більш яскравим і веселим.

Indeed, their morning became unusually humorous and remained as one of the funniest days in their lives. They no longer had such coffee mishaps, but their usual morning became brighter and more joyful.