Сонце щедро обливало Київ золотистим світлом, коли Іван та Петро вирішили вступити в змагання з поїдання вареників.

The sun generously bathed Kyiv in golden light as Ivan and Petro decided to compete in a varenyky-eating contest.

Все це було зроблено задля Оксани, що благородно виглядала на балконі кафе "Університетська".

All of this was done for the sake of Oksana, who looked noble on the balcony of the "Universytetska" café.

"Оксано, - гукнув Іван, - Подивись, хто справжній чоловік!

"Oksana," Ivan called out, "Look at who the real man is!"

" Його голос пробивався крізь гамір Києва, як бджола крізь літо.

His voice pierced through the hustle and bustle of Kyiv like a bee through summer.

Плац біля "Університетської" був сповнений людми.

The square near "Universytetska" was filled with people.

Вони сміялися, хлопали в долоні і спостерігали за двома суперниками.

They laughed, clapped their hands, and watched the two opponents.

Ящик з варениками був стільки ж великий, що навіть Іван з Петром виглядали порівняно невеликими.

The box of varenyky was so large that even Ivan and Petro appeared relatively small.

"Починайте!

"Start!"

" - крикнув голос з натовпу.

a voice cried out from the crowd.

Іван та Петро кинулись до вареників з такою силою, що аж подих зупинився у Оксани.

Ivan and Petro lunged towards the varenyky with such force that Oksana held her breath in anticipation.

Пісні перемоги і насолоди їди витали в повітрі.

Songs of victory and the pleasure of food floated in the air.

За кожним вареником, який Іван чи Петро ковтали, тиск серця Оксани зростав.

With each varenyk Ivan or Petro swallowed, Oksana's heart rate increased.

Вона хвилювалася, чиє самопожертвування вразить її більше.

She wondered whose self-sacrifice would impress her more.

Іван був на його останній вареник, коли він уважно подивився на Оксану.

Ivan had reached his last varenyk when he glanced at Oksana intently.

Вони обмінялися поглядами, в яких він побачив її страх та недоуміння.

They exchanged glances, in which he saw her fear and bewilderment.

Він відклав останній вареник, підвівся зі стільця і проголосив: "Я відмовляюся.

He set aside the last varenyk, got up from his chair, and proclaimed, "I refuse.

Доважити Оксану своєю глупотою - остання річ, яку я хотів.

Weighing Oksana down with my stupidity is the last thing I wanted."

"Петро нарешті виграв змагання, але перемога смакувала гірше, ніж вареники.

Petro finally won the competition, but the victory tasted worse than the varenyky.

Він глянув на Івана з подивом і незрозумінням.

He looked at Ivan with astonishment and incomprehension.

Міжтим, Оксана щасливо втекла до Івана, розмарена його відвагою виявити свої почуття посеред цього безглуздого змагання.

Meanwhile, Oksana happily escaped to Ivan, enchanted by his courage to express his feelings in the midst of this senseless competition.

Іван та Оксана прийняли оплески натовпу за їхнє новеобразоване союз, залишаючи Петра глянути на свою порожню тарілку з варениками, почувши ску в своєму животі та серці.

Ivan and Oksana received applause from the crowd for their newfound alliance, leaving Petro to gaze at his empty plate of varenyky, feeling emptiness in his stomach and heart.

Так, цей день у Києві став днем перемоги не тільки Петра, а й доблесності Івана.

Yes, this day in Kyiv became a day of victory not only for Petro but also for Ivan's bravery.

А їхнє змагання стало легендою поміж місцевих жителів, нагадуванням про те, що в любові й увазі успіх вимірюється не жадібністю, але відвагою.

And their competition became a legend among the locals, a reminder that in love and attention, success is measured not by greed, but by courage.