Dancing Through Uncertainty: A Clumsy Lesson in Finding Courage
FluentFiction - Ukrainian
Dancing Through Uncertainty: A Clumsy Lesson in Finding Courage
Великий, непересічний, Іван, вперто дивився на киянську міську бруківку, намагаючись збагнути, куди він потрапив.
The Great, extraordinary Ivan stubbornly stared at the Kyivan cobblestone, trying to figure out where he ended up.
Глухий звук музики відбивався від старовинних стін будівлі, з якої вона тече.
The muffled sound of music echoed off the ancient walls of the building it was pouring from.
Він штовхнув масивні двері і увійшов, спотикнувшись про власні ноги, дивуючись собі самому.
He pushed the massive doors and entered, stumbling over his own feet, amazed at himself.
То було незвичне місце, яке мали на увазі, мабуть, католицькі церкві, кажуть, в костьолах так.
It was an unusual place, probably resembling Catholic churches, they say it's like that in cathedrals.
У середині голubim простором крутилися і перекручувалися люди, танцюючи за схоже стрімким ритмом.
Inside, people swirled and contorted in a blue spaciousness, dancing to a similar frantic rhythm.
Іван знепокоєно подивився на все це, не розуміючи, як чи що тут треба робити.
Ivan looked at it all with concern, not understanding what he was supposed to do here.
Він прийшов сюди випадково.
He had come here by chance.
За завісою всісвітніх обставин він керувавсь у пошук стін старого Києва, вдало погубивши свій шлях.
Through the curtain of universal circumstances, he had been guided in search of the walls of old Kyiv, successfully losing his way.
І ось він тут, на уроці танцю - місці, де він найменш очікував себе знайти.
And here he was, at a dance lesson - the place where he least expected to find himself.
Придивляючись, подив мінявся на щось схоже на надію.
As he looked closer, his gaze transformed into something resembling hope.
"Я завжди хотів навчитись танцювати," він гнучко згадав про це, коротко посміхнувшись.
"I've always wanted to learn how to dance," he recalled it flexibly, briefly smiling.
Він встав у ряд, який монахині спорадично підсовували, і попробував наслідувати рухи інших.
He joined the line that the nuns sporadically pushed him into and tried to imitate the movements of others.
Різкі рухи, пружні стрибки, огидні оберти.
Sharp movements, lively jumps, nauseating twirls.
Іван не знав жодного кроку і був далекий від відчуття ритму, але він намагався.
Ivan didn't know any steps and was far from feeling the rhythm, but he tried.
І тут він затанцював, падаючи і схоплюючись за стрижні, не використовуючи іншого вибору, крім як продовжувати танцювати.
And there he danced, falling and grabbing onto the poles, with no choice but to keep on dancing.
Люди моло навколо, а Іван продовжував свої незграбні рухи, ледве встигаючи за темпом.
People laughed around him, yet Ivan continued his clumsy moves, barely keeping up with the pace.
Він зрозумів, можливо надто пізно, що тримав ногу вгору, тоді як все, що треба було зробити, це крокувати вперед і назад, але він не бався.
Perhaps, possibly too late, he realized that he had been lifting his leg while all he had to do was step forward and backward, but he didn't care.
В кінці уроку, коли він виповнив усі дії (як-то досконало, як тільки вмів), Іван спостерігав, як люди дивилися на нього з усмішками, і він був задоволений.
At the end of the lesson, when he had performed all the actions (as perfectly as he could), Ivan observed people looking at him with smiles, and he was content.
Можливо це був сервіс до болю, але він спробував.
Maybe it was a service to the point of pain, but he had tried.
І він відчував відчуття сміливості, чого раніше ніколи не знав.
And he felt a sense of bravery that he had never known before.
Цього дня Київ навчив Івана не лише традиційному танцю, а й можливості завжди спробувати щось нове, незалежно від того, наскільки воно здається незграбним або незручним.
That day, Kyiv taught Ivan not only traditional dance but also the ability to always try something new, regardless of how awkward or uncomfortable it may seem.
Відтоді, Іван часто згадує цей день з усмішкою, коли він пригадує незграбний танцювальний урок у серці старого Києва.
Since then, Ivan often recalls this day with a smile when he remembers the clumsy dance lesson in the heart of old Kyiv.