Не було більш заходящого місця для новітнього виплеску креативності ніж у Львові, де луговий авеню вітав вранці Михайла.

There was no more vibrant place for a modern burst of creativity than Lviv, where the meadow avenue greeted Mikhail in the morning.

Михайло був молодим митцем.

Mikhail was a young artist.

Оксана була примітною постаттю у Львові.

Oksana was a notable figure in Lviv.

Вона володіла найлюднішою кав'ярню в місті.

She owned the busiest cafe in the city.

Михайло вирішив почати свій день з її кав'ярні і, скажу по секрету, це було не лише заради кави.

Mikhail decided to start his day at her cafe and, confidentially, it wasn't just for the coffee.

Оксана виглядала зачаровуєюче в кожному світлі, а її сміх наділяв цю велику кав'ярню теплом.

Oksana looked enchanting in every light, and her laughter filled the large cafe with warmth.

На цей раз Михайло просидів більшу частину ранку там, намагаючись зібратися з думками за чашкою запашної кави.

This time, Mikhail spent most of the morning there, trying to gather his thoughts over a cup of fragrant coffee.

«Михайло, не варто більше чекати.

"Mikhail, there's no need to wait any longer.

Все добре, твій час прийшов!

Everything is good, your time has come!"

» - він сказав собі, збираючись з крісла.

he said to himself, gathering himself from the chair.

Він піднявся і пішов до Оксани.

He stood up and walked over to Oksana.

Але його омріяний план пішов не так, як очікувалось.

But his dream plan didn't go as expected.

Михайло випадково пролив каву прямо на коліна Оксани.

Mikhail accidentally spilled coffee right onto Oksana's knees.

Навколо стало тихо, всі очі в кав'ярні були прикуті до них.

Everything became silent around them, all eyes in the cafe were fixed on them.

Михайло стояв, випроставшись, очі від шоку розширилися, він не знав, що робити.

Mikhail stood, straightened up, his eyes widened in shock, he didn't know what to do.

На мить Львівська кав'ярня затамувала подих, але замість її очікуваного гніву, Оксана починає сміятися.

For a moment, the Lviv cafe held its breath, but instead of the expected anger, Oksana burst out laughing.

Це було не просто домашнє сміяниця.

It wasn't just a chuckle.

Ні, це було гучне, веселе, сердечне сміх.

No, it was a loud, joyful, heartfelt laughter.

Всі в кав'ярні розслабились, а деякі навіть почали сміятися разом з нею.

Everyone in the cafe relaxed, and some even started laughing along with her.

Однакай, цей комічний момент мав і свій миле джерело: цей інцидент поглибив їхню зв’язок.

However, this comical moment also had its sweet source: this incident deepened their connection.

Те, що могло бути катастрофою, стало початком їхнього дружби.

What could have been a catastrophe became the beginning of their friendship.

"Добре, Михайло, ти зумів зробити щось, що ніхто більше не робив" - сміялася Оксана, тримаючи обпечені коліна.

"Well, Mikhail, you managed to do something no one else has done," Oksana laughed, holding her scorched knees.

И, надивившись на неї, Михайло вперше за кілька годин відчув бажання сміятися.

And as he looked at her, Mikhail felt the desire to laugh for the first time in hours.

І вони сміялись разом.

And they laughed together.

Можливо випадок з кавою був не такої карстатофою, як Романтичний початок.

Perhaps the coffee incident wasn't such a catastrophe, but rather a romantic beginning.