Андрій із Києва завжди мріяв про танці. Він був звичайним хлопцем, а танці завжди асоціювалися у нього з радістю та енергією.

Andriy from Kyiv always dreamed of dancing. He was an ordinary guy, and dancing always associated with joy and energy for him.

Одного дня, бродячи вулицями Києва, Андрій випадково відкрив двері малинового кольору, які вели до місцевого танцювального клубу.

One day, while wandering the streets of Kyiv, Andriy accidentally opened the doors of a raspberry-colored dance club.

Всередині він зафіксував ритмічний бій барабанів, який наповнив його тіло звучанням і драйвом. Музика заволоділа ним, і він не міг встояти проти потягу та прагнення зірватися з місця і танцювати. Позив не міг бути зупинений.

Inside, he heard the rhythmic beat of drums, which filled his body with sound and drive. The music took hold of him, and he couldn't resist the urge and desire to get up and dance. The call could not be stopped.

Андрій ринувся на танцпол, розмахуючи руками, підбиваючи ногами, поводячи тілом справа та ліворуч. Ось вже він обертається, розкачується, піднімає руки вгору, він вільний, він... зупиняється. Він помічає, що всі очі в клубі на нього. І не тому, що він вразив їх своєю яскравою енергією і талантом.

Andriy rushed onto the dance floor, waving his arms, stomping his feet, moving his body left and right. He spun around, swayed, raised his hands up, he was free, he... stopped. He noticed that all the eyes in the club were on him. And not because he had impressed them with his vibrant energy and talent.

Навколо нього були професійні танцюристи, вони витончено двигались, вони плавали в музиці, їх рухи були точними та гармонійними. Вони пронизали простір своїми формами, рухами, пристрастю. Андрій відчувався як дикун, який вискочив з-під ліжка.

Around him were professional dancers, they moved gracefully, they flowed with the music, their movements were precise and harmonious. They filled the space with their forms, movements, and passion. Andriy felt like a wild person who had jumped out from under the bed.

Він покинув швидко клуб, але не в смутку. Він відчував, що цей випадок відкрив йому новий шлях. Він розумів, що в ньому якщо не талант, то принаймні страсть до танців та впевненість, що він зможе домогтись всього, що лише вгадає.

He quickly left the club, but not in sadness. He felt that this incident had opened a new path for him. He understood that if not talent, at least the passion for dancing and the confidence that he could achieve anything he set his mind to, resided within him.