У серці Львова, на чарівній площі Ринок, лилося яскраве сонце на древні кам'яниці.

In the heart of Lviv, on the enchanting Market Square, the bright sun was shining on the ancient buildings.

Іван вийшов з кав'ярні та замислено попрямував до криниці Нептуна, не помічаючи, як його капелюх злетів із голови та приземлився просто на скульптуру давньогрецького бога.

Ivan left the café and headed thoughtfully towards the Neptune Fountain, not noticing how his hat flew off and landed right on the sculpture of the ancient Greek god.

Оксана та Петро, двоє туристів з іншого міста, приїхали вперше в Львів та випадково стали свідками цієї події.

Oksana and Petro, two tourists from another city, had come to Lviv for the first time and happened to witness this event.

Вони помітили, як капелюх чудово прикрасив статую і вирішили, що це новий мистецький твір.

They noticed how well the hat adorned the statue and decided that it was a new work of art.

Оксана вийняла свій фотоапарат та почала робити знімки.

Oksana took out her camera and began taking photos.

Іван, тим часом діставав гаманець, щоб кинути кілька монет у фонтан, коли помітив, що його голова несподівано стала легшою.

Meanwhile, Ivan reached for his wallet to throw some coins into the fountain when he noticed that his head unexpectedly felt lighter.

Озирнувшись, він побачив свій капелюшок на скульптурі, та людей, які щосили фотографували знаменитий "натюрморт".

Looking around, he saw his hat on the sculpture and people taking pictures of the famous "still life."

Іван пробував привернути увагу, аби туристи допомогли йому повернути капелюх, але вони лише хихотіли, вважаючи це частиною перформансу.

Ivan tried to get their attention to ask for help in getting his hat back, but they just chuckled, thinking it was part of the performance.

Оскільки Іван був сором'язливим, він не міг голосно кричати чи робити раптові рухи.

As Ivan was shy, he couldn't shout loudly or make sudden movements.

Петро, нарешті, помітив незгоду на обличчі Івана і зрозумів, що трапилася плутанина.

Finally, Petro noticed the dismay on Ivan's face and realized that there was a misunderstanding.

"Ой, чи це твоя шапка?

"Hey, is this your hat?"

" – спитав він, підійшовши ближче.

he asked, approaching.

"Так, це вона," – сміячись відповів Іван.

"Yes, it's mine," Ivan replied with a laugh.

"Але я не щодня стаю частиною вуличного мистецтва.

"But I don't usually become part of street art."

"Петро допоміг Івану дістати капелюх, і троє нових друзів – Іван, Оксана і Петро – розсміялися, глянувши на фотороботи.

Petro helped Ivan retrieve his hat, and the three new friends – Ivan, Oksana, and Petro - laughed as they looked at the photos.

Посміхаючись, Іван взяв свій капелюх і махнув йому, наче магічному ключу, що відкрив двері у нові знайомства, а потім усі разом пішли на гарячий шоколад до найближчої кав'ярні, де вони поділилися історіями про свої подорожі.

Smiling, Ivan took his hat and waved it like a magical key that opened the door to new acquaintances, and then they all went for hot chocolate at the nearest café, where they shared stories about their travels.

Так Іван, неочікувано для себе, перетворив заблукану шапку на приємну зустріч та знайшов в душі міста двох нових друзів.

So Ivan, unexpectedly for himself, turned his lost hat into a pleasant encounter and found two new friends in the soul of the city.