В місті Львів, котре купається в сонці і колориту, збігалися люди з усього світу.

In the city of Lviv, which bathes in sunlight and color, people from all over the world gathered.

Саме тут, на площі Ринок, готувався зустріти всіх барвистий конкурс "Великодній переполох".

It was here, in the Market Square, that the vibrant contest "Easter Frenzy" was preparing to welcome everyone.

Чарівний світ українських "писанок", сповнений геометричних візерунків і символів, передбачав незабутнє святкування.

The enchanting world of Ukrainian "pysanky", filled with geometric patterns and symbols, promised an unforgettable celebration.

Три учасники: Іван, Петро та Оксана, стояли перед великим заданням.

Three participants: Ivan, Petro, and Oksana, stood before a great challenge.

Вони мали прикрасити писанку, так щоб це було відображенням їх клопіткої праці, таємниці та культури.

They were to decorate a pysanka in a way that would reflect their hard work, secrets, and culture.

Вони довго готувались до кожного докладного мазка, перед тим, як застосувати воск і фарбу.

They spent a long time preparing for each meticulous stroke before applying wax and paint.

Важкий натиск грав на Івана.

Ivan felt the weight of the task on his shoulders.

Він досконало розумів виклик, який його очікує, але життя в Америці майже забуло йому своїми коріннями.

He understood perfectly the challenge that awaited him, but his life in America had almost made him forget his roots.

Одмінною була Оксана.

Oksana, on the other hand, was different.

Вона виховувалась у місті-культурному центрі, вчилась прикрашати писанки від дитинства від бабусі.

She grew up in a culturally rich city, learning to decorate pysanky from her grandmother since childhood.

Петро, з іншого боку, був практичним.

Petro, on the other hand, was practical.

Він планував писанку в деталях, використовуючи математичні формули для досягнення ідеального візерунку.

He planned every detail of his pysanka, using mathematical formulas to achieve the perfect design.

Час плинув.

Time flew by.

Вокруг гамір, але троє вирішили зосередитись на своїх роботах.

There was noise all around, but the three decided to focus on their work.

Напружено Іван дивився на візерунки, які він зробив, намагаючись згадати втрачені українські традиції.

Intently, Ivan gazed at the patterns he had created, trying to remember the lost Ukrainian traditions.

Оксана озарена, наче сяйно укрыта фарбами, поки вона обережно вручну прикрашала писанку.

Oksana was radiant, as though she was covered in colors, delicately decorating the pysanka by hand.

Петро обережно міряв відстані, використовуючи компас і лінійки, щоб досягти ферного візерунку.

Petro carefully measured distances, using a compass and ruler to achieve the desired pattern.

Сонце почало займати, коли відбувалося оголошення переможця.

As the sun began to set, the announcement of the winner took place.

Оксана виграла.

Oksana won.

Її писанка була визнана найкрасивішою та найбільш традиційною.

Her pysanka was recognized as the most beautiful and traditional.

Проте, Іван і Петро не розчарувались.

However, Ivan and Petro were not disappointed.

Вони подякували Оксані за нагадування про красу та багатства української традиції.

They thanked Oksana for reminding them of the beauty and richness of Ukrainian tradition.

Кожен із них зрозумів, що процес створення писанки був дорожчим, ніж перемога.

Each of them understood that the process of creating a pysanka was more valuable than the victory.

Вони навчились цінувати свою спільну культуру, її глибокі коріння і значення розмаїття.

They learned to appreciate their shared culture, its deep roots, and the significance of diversity.

Так закінчилось святкування вихідних, проте краса й важливість цієї події залишаться у серцях усіх учасників назавжди.

Thus, the celebration of the weekend came to an end, but the beauty and importance of this event will remain in the hearts of all the participants forever.