Рясний дощ лоскоче вузькі вулички Львова.

The drizzling rain tickles the narrow streets of Lviv.

Це місто, підвішене в часі, вгорнуте в обволікання старовини і замислів.

This city, suspended in time, is enveloped in antiquity and contemplation.

В цьому районі шум зливи пробивається через вивернуті кам'яні мур з фахверковими будинками, створюючи фон для наших трьох героїв: Оксани, Василя та Катерини, які випробовували свою вдачу проти лабіринту вуличок.

In this district, the noise of the downpour pierces through twisted stone walls adorned with half-timbered houses, creating a backdrop for our three heroes: Oksana, Vasil, and Katerina, who were testing their luck against the labyrinth of streets.

Сонце не видно через темні хмари.

The sun is not visible through the dark clouds.

Парасольки Оксани, Василя та Катерини переплутані навколишніми вуличками в одному великому шаленстві.

Oksana, Vasil, and Katerina's umbrellas are entangled in the surrounding streets in a whirlwind.

Їхні ноги змокли, карти вже непотрібні ітак злиті дощем та парасольки були кращими компасами, ніж ті, що він мали.

Their feet are soaked, maps are no longer needed as they have been drenched by the rain, and their umbrellas are better compasses than those they had.

Друзі спробували триматись разом, але лабіринт вулиць зводив насмішку над їхніми зусиллями.

The friends tried to stick together, but the maze of streets mocked their efforts.

У кожному повороті вони втрачали один одного з виду, кричали одне одному жестикулюючи, коли парасольки схилялися в різні сторони від вітру.

At each turn, they lost sight of each other, shouting and gesturing to one another as their umbrellas swayed in different directions due to the wind.

Василь, гуморист групи, відкинув свій зломлений парасоль і кинувся наперед, просивши решту подивитися, куди йде вітер.

Vasil, the group's humorist, discarded his broken umbrella and rushed forward, asking the rest to watch where the wind was blowing.

Оксана та Катерина зрозуміли його план і вони всіх їх трьох шушканьця в скеровані однаковими кутами від вітру парасольками.

Oksana and Katerina understood his plan, and all three of them scurried in directions angled in the same way as the wind, their umbrellas leading the way.

Цей день наповнили гучні сміхи, вкрай мокрі черевики і дружній переполох.

This day was filled with loud laughter, extremely wet shoes, and friendly chaos.

Василь зачепився своєю парасолькою за памятник, а Оксана і Катерина проковтнули передощі від сміху.

Vasil got caught on a monument with his umbrella, while Oksana and Katerina swallowed down laughter.

Незважаючи на зливу, їхні душі вели боротьбу із стихією з посмішками на обличчях.

Despite the downpour, their souls battled against the elements with smiles on their faces.

Врешті-решт, після серії безірешних поворотів, вони збилися з пантелику на одну з головних вулиць Львова.

Finally, after a series of aimless turns, they stumbled upon one of the main streets of Lviv.

Вони знайшли кав'ярню, висохли і пили каву, говорячи про свою пригоду.

They found a café, dried off, and drank coffee, discussing their adventure.

Цей день завжди згадувався як день, коли їхні парасольки дозволили їм побачити реальне серце міста - не лише його двори і вулиці, а його душу - сміливу, люблячу веселощі, живу навіть у найсильнішій зливі.

This day was always remembered as the day their umbrellas allowed them to see the real heart of the city - not just its courtyards and streets, but its soul - bold, loving mischief, alive even in the heaviest rain.

І десь всередині, вони розуміли, що їхня подорож була не про переживання дощу, а про відкриття самим себе.

And deep inside, they understood that their journey was not about experiencing the rain, but about discovering themselves.