В грудневий ранок Львова, коли перші промені сонця освітлювали вулиці міста, Петро і Катерина, двоє молодих офісних працівників, як і завжди, поспішали на роботу. Їхній шлях проходив через старовинний парк, де вони іноді, обмінюючись усмішками, робили невеличкі перерви.

On a December morning in Lviv, when the first rays of sun illuminated the city streets, Petro and Katerina, two young office workers, as usual hurried to work. Their path led through an ancient park, where they sometimes took small breaks, exchanging smiles.

День був незвичайно холодний. Петро і Катерина обережно тримали свої обідні коробки, виключно розфарбовані в особливий для них спосіб, побоюючись їх випустити від замерзлості. Однак, непомітно як це сталося, в результаті жарту чи просто необережності, вони помінялися коробками.

The day was unusually cold. Petro and Katerina carefully held their lunchboxes, colored in a special way for them, fearing they would freeze. However, unnoticed by them, as it happened, as a result of a joke or simply carelessness, they switched lunchboxes.

Обідня перерва наближалася, і вони обидва направилися до парку, маючи на увазі, що це буде звичайним днем. Катерина відкриває свою коробку і до свого подиву бачить бутерброд з великою ковбаскою та гострим гірчичним соусом. Петро, з іншого боку, здивовано розглядає свій обід: бутерброд з тонкими шматочками індички, покритий м'ятним соусом - вибір, який він ніколи б не зробив.

Lunch break was approaching, and both of them headed to the park, thinking it would be a typical day. Katerina opens her lunchbox and to her surprise sees a sandwich with a large sausage and spicy mustard sauce. Petro, on the other hand, looks at his lunch in astonishment: a sandwich with thin slices of turkey, covered in mint sauce - a choice he would never make.

Незабаром михайло, їхній колега, з'явився в парку. Він здивувався, побачивши їхні здивовані обличчя і питає: "Чому ви так дивно дивитеся на свої обіди?". Петро і Катерина говорили одночасно, пояснюючи, як вони випадково помінялися коробками і як це може стати сумним розтягуванням раннього дня.

Soon, their colleague Mykhailo appeared in the park. He was surprised to see their amazed faces and asked, "Why are you looking so strangely at your lunches?". Petro and Katerina spoke at the same time, explaining how they accidentally switched lunchboxes and how it had become a comical twist to their early day.

Після початкового сміху Михайло пропонує вирішення: обмінятися обідами тут, прямо в парку. З радістю згодившись, Петро і Катерина обмінюються обідами, врешті решт розуміючи характер своєї помилки. Було весело і навчально в той же час, як день продовжувався у своєму звичайному ритмі, але з однією незабутньою спогадами про той день, коли обідні коробки були поміняні.

After the initial laughter, Mykhailo suggests a solution: to exchange lunches right there in the park. Happily agreeing, Petro and Katerina swap lunches, finally understanding the nature of their mistake. It was fun and educational at the same time, as the day continued in its normal rhythm, but with an unforgettable memory of the day when their lunchboxes were switched.

Історія ця закінчилася усмішками і сміхом, залишаючи важливе повідомлення: Навіть незначне непорозуміння може призвести до сміху, якщо воно вирішується з розумінням і доброзичливістю. Це був день, який Петро, Катерина та Михайло ніколи не забудуть.

This story ended with smiles and laughter, leaving an important message: even a small misunderstanding can lead to laughter if it is resolved with understanding and kindness. It was a day that Petro, Katerina, and Mykhailo would never forget.