Було ранок.

It was morning.

Оксана стояла перед касою на залізничному вокзалі.

Oksana stood in front of the ticket counter at the train station.

Сонце крізь великі вікна вокзалу освітлювало її червоне пальто і темне волосся.

The sun shining through the large windows of the station illuminated her red coat and dark hair.

Вона хвилювалася.

She was nervous.

Оксана їхала на поїзді вперше.

Oksana was traveling by train for the first time.

"Один квиток до Львова, будь ласка," сказала вона, відраховуючи готівку.

"One ticket to Lviv, please," she said, counting out the cash.

Касирка продала їй квиток і потиснула кнопку, щоб викликати наступного клієнта.

The cashier sold her the ticket and pressed a button to call the next customer.

Схвильована й задоволена, Оксана взяла свій квиток та поспішила до перону.

Excited and satisfied, Oksana took her ticket and hurried to the platform.

Поїзд підіймався вже за кілька хвилин.

The train was departing in a few minutes.

Оксана дивилася на поля, що проносилися за вікном.

Oksana looked out at the fields passing by the window.

Вона була в захваті від простору і краси.

She was amazed by the vastness and beauty.

Он увесь день пройшов так швидко.

The whole day passed so quickly.

І ось Оксана виходить з потягу.

And now Oksana was getting off the train.

Але щось було не так.

But something was wrong.

Повітря запахло зовсім інакше.

The air smelled completely different.

Люди говорили на невідомій мові.

People were speaking in an unfamiliar language.

Навіть будівлі виглядали іншими.

Even the buildings looked different.

Помітивши вказівник, вона намагалася прочитати напис.

Noticing a sign, she tried to read the writing.

Та натикнулася на незрозумілі слова.

But encountered unfamiliar words.

Вона подивилася на свій квиток.

She looked at her ticket.

Там було написано: "Львів".

It said, "Lviv."

Тільки тепер Оксана зрозуміла, що касирка її неправильно зрозуміла і продала квиток до польського Львова, який там називається Львув.

Only now did Oksana realize that the cashier had misunderstood her and sold her a ticket to the Polish Lviv, which is called Lvuv there.

Це було справжнє випробування.

It was a real trial.

Оксані довелося купити новий квиток та їхати додому.

Oksana had to buy a new ticket and go back home.

Але історія мала добре завершення: вона не лише повернулася додому, але й пригадувала цей інцидент з посмішкою.

But the story had a good ending: not only did she return home, but she also remembered this incident with a smile.

Ця несподівана подорож стала для неї цікавою пригодою і незабутнім досвідом.

This unexpected journey became an interesting adventure and an unforgettable experience for her.

На завершення цієї історії, можна сказати, що Оксана в пошуках Львова знайшла щось набагато важливіше - новий досвід, який змусив її посміхнутися, навіть коли вона опинилася в незнайомій країні.

To conclude this story, it can be said that Oksana, in search of Lviv, found something much more important - a new experience that made her smile, even when she found herself in an unfamiliar country.