Сонце вже стояло високо в небі міста Львів, коли Іван прокинувся. Ще з полувідкритими очима, він відчув аромат смаженої цибулі, який заповнив кімнату. Этой аромат кидає виклик вже самому сну Івана. Це запах українського борщу.

The sun was already high in the sky of Lviv when Ivan woke up. Still half-asleep, he could smell fried onions filling the room with aroma. This scent challenged even Ivan's own dream. It was the smell of Ukrainian borscht.

Сусідка по квартирі, Катерина, уже давно працювала в кухні. Вона була настільки пристрасна до готування, що б менш вмілий кухар ніколи не міг зрозуміти всю насолоду, яку вона відчувала, коли готувала.

His neighbor, Kateryna, had been working in the kitchen for a while. She was so passionate about cooking that a less skilled chef would never understand the joy she felt while cooking.

В той день вони чекали гостя – іноземця з Німеччини, який мав спробувати український борщ. Іван вирішив використати цю нагоду, щоб пояснити, чому наш борщ кращий за всі блюда, які він коли-небудь їв.

On that day, they were expecting a guest – a foreigner from Germany who was going to try Ukrainian borscht. Ivan decided to use this opportunity to explain why our borscht is better than any dish he had ever eaten.

Іван був впевнений, що таємниця створення найкращого борщу лежить у досконалих продуктах та терпінні, з яким його готують. Соковиті помідори, свіже м'ясо, молоде зелене, хрусткі перці, цибуля - все це створює чарівний симфонію смаку, яка робить борщ неодолеримим.

Ivan was confident that the secret to making the best borscht lies in using quality ingredients and patience in preparation. Juicy tomatoes, fresh meat, young greens, crispy peppers, onions - all of this creates a magical symphony of taste that makes borscht irresistible.

Цей гість з Німеччини приїхав, і вони разом сіли за стіл. Чашки з потім випаровувались пахучім паром, заповнюючи кімнату ароматом борщу. Іван побачив, як очі німця засяяли, коли він перший раз спробував їхню страву.

The German guest arrived, and they sat down at the table together. Steam rose from the bowls, filling the room with the aroma of borscht. Ivan saw the German's eyes light up as he tasted their dish for the first time.

"Чому він такий смачний?" - запитав гість. Іван посміхнувся і розповів про ті продукти, ту любов, которую вкладає Катерина в приготування. Про те, як довго вона варить бульйон, подрібнює овощі, тушкує м'ясо. І про те, як важливо дати борщу відпочити, щоб він набрав всі смаки.

"Why is it so delicious?" the guest asked. Ivan smiled and talked about the ingredients, the love Kateryna puts into cooking, how long she simmers the broth, chops the vegetables, and stews the meat. And how important it is to let the borscht rest to develop all its flavors.

У кінці вечора, відчуваючи задоволення, німець узяв ще одну порцію борщу. Він довірився чарівництву цих людей, цього місця, цієї їжі. І Іван розумів, що він успішно пояснив, що секрет українського борщу лежить не тільки в інгредієнтах. Він лежить в сердцях людей, які його готують. Він лежить у їх зв'язку з землею, з продуктами, з традиціями своїх предків і з любові до своєї кухні.

By the end of the evening, feeling satisfied, the German took another portion of borscht. He trusted the magic of these people, this place, this food. Ivan realized that he had successfully explained that the secret of Ukrainian borscht lies not only in the ingredients. It lies in the hearts of the people who prepare it. It lies in their connection to the land, to the ingredients, to the traditions of their ancestors, and to their love for their cuisine.

Коли вони прощалися, німець подякував за чудовий борщ. Він казав, що ніколи не забуде смаку, який він спробував у Львові. Навіть Іван, який багато разів раніше відчував гордість за свою країну і її кухню, у той момент відчув щось особливе. Він почувався задоволеним. Задоволеним тим, що він поміг своєму гостю відчути ту ж любов до українського борщу, яку він відчуває кожного разу, коли їсть його.

As they said goodbye, the German thanked them for the wonderful borscht. He said he would never forget the taste he experienced in Lviv. Even Ivan, who had felt pride in his country and its cuisine many times before, felt something special in that moment. He felt satisfied. Satisfied that he helped his guest feel the same love for Ukrainian borscht that he feels every time he eats it.