Петро, Олена і Катерина, вчиться у Львівському університеті на першому курсі.

Peter, Olena, and Kateryna are first-year students at Lviv University.

Одного дня вони вирішили відвідати старе місто, що знаходиться не далеко від них.

One day they decided to visit the old town nearby.

Була неділя, і вони зранку вирішили піти на екскурсію.

It was Sunday morning, and they decided to go on a tour.

Головною пам’яткою, яку хотіли відвідати, була Площа Ринок.

The main landmark they wanted to visit was the Market Square.

Молоді люди мало знали місто, але були непереборними в дослідженні нових місць.

The young people knew little about the city but were determined to explore new places.

Вулиці цього міста були начебто вийняті з книги історії.

The streets of this city seemed to be taken out of a history book.

Архітектура вражала своєю красою і старовинним виглядом.

The architecture impressed with its beauty and antique look.

Пройшовши кілька вулиць, вони зрозуміли, що заблукали.

After walking down a few streets, they realized they had gotten lost.

Вулиці здались їм лабіринтом, де кожен поворот лише дедалі більше плутав їх.

The streets seemed like a labyrinth, with each turn only confusing them more.

Це було зовсім непередбачено.

This was completely unexpected.

Вони стояли, загублені посеред дороги, в поті чола, не знаючи, куди рухатися.

They stood, lost in the middle of the road, sweating, not knowing which way to go.

На вулицях було тихо, лише чулися їх голоси.

The streets were quiet, only their voices could be heard.

Вони побачили стару бабусю, що пройшла повз них.

They saw an old lady passing by.

Вони подійшли до неї і запитали дорогу до Площі Ринку.

They approached her and asked for directions to Market Square.

Вона допомогла їм усміхаючись, махнула рукою і почала казати: "О, молодеченькі, вам треба пройти вулицею Галицькою, тоді повернути наліво біля пошти, і ви потрапите на площу.

She helped them with a smile, waved her hand, and began to explain, "Oh, my dears, you need to walk down Halytska Street, then turn left near the post office, and you will reach the square."

"Вони подякували їй і вирушили в заданому напрямку.

They thanked her and set off in the direction she had mentioned.

Однак, знайшовшись на вулиці, яку згадала бабуся, вони зрозуміли, що все ще заблукали.

However, once they reached the street the granny mentioned, they realized they were still lost.

Вони вийшли на ще більш заплутану вулицю, але були вже далеко від неї.

They ended up on an even more intricate street but were already far from her.

Однак вони не втратили надій і продовжили дорогу.

Nevertheless, they did not lose hope and continued on their way.

Наостанок побачили бабусю знову.

Finally, they saw the granny again.

Вона здивувалась, коли побачила їх знову.

She was surprised to see them again.

Однак вона не зраділа їх, ще раз пояснила дорогу — цього разу більш детально.

Nonetheless, she didn't lose her spirit and explained the way once again, this time in more detail.

В руках у бабусі було декілька свіжих овочів, що вона сердечно подарувала їм.

The granny had some fresh vegetables in her hands, which she happily gave to them.

Вона сказала: "Це маленький подарунок від Львова вам.

She said, "This is a little gift from Lviv to you.

Смачного!

Enjoy!"

"Так вони все-таки вийшли на Площу Ринок.

So they finally made it to Market Square.

День був незабутній, наповнений сюрпризами, красою і добротою.

The day was unforgettable, full of surprises, beauty, and kindness.

Вони зрозуміли, що заблукати - не так вже і погано, якщо є добрі люди поруч.

They realized that getting lost isn't so bad after all, especially when there are kind people around.