Віталій зазвичай не був стриманим чоловіком. Але цього вечора в Львові, у невеликому прибудоку на вулиці Стара Руська, він був особливо експресивним.

Vitaliy was not usually a restrained man. But on this evening in Lviv, in a small house on Stara Ruska Street, he was particularly expressive.

Серйозно, Юля, - залепетав він, ти дійсно думаєш, що твій борщ найкращий?

Seriously, Yulia, he stammered, do you really think your borscht is the best?

Юля підняла брови в замирательному спокої. Так, Віталію, вона промовила ледь чутно. Цілком впевнена.

Yulia raised her eyebrows with a calming composure. Yes, Vitaliy, she spoke almost softly. I am completely sure.

Іван, що сидів проти них за столом, намагався не сміятись. Всі три були друзями з самого дитинства, але такого спору він ще не бачив.

Ivan, sitting across from them at the table, tried not to laugh. All three were friends since childhood, but he had never seen such a dispute.

Спор про кулінарські таланти розгорівся на капелю центрального базару, коли вони купували продукти на сніданок. Незрозуміло, де й коли це почалося, але тепер їх стежку по базару відбивало не просто ходіння, але і запалений спор про поділ продуктів і рецептів, які вони знайшли в дитинстві.

The debate over culinary talents ignited at the central market square as they shopped for breakfast. It was unclear where or when it started, but now their path through the market was marked not just by walking, but by a heated argument over dividing ingredients and recipes they had found in their childhood.

Юля була впевнена, що її бабусина рецептура борщу бездоганна. Усмішка на її обличчі була впевненою, коли вона спробувала пригадати слова, які навчила її її бабуся. Ти їстимеш мій борщ, і ти зрозумієш, - вона пообіцяла, делікатно вибираючи буряк з прилавку.

Yulia was convinced that her grandmother's borscht recipe was flawless. A confident smile graced her face as she tried to remember the words her grandmother had taught her. You will eat my borscht, and you will understand, she promised, delicately selecting beets from the stall.

Іван не вставляв свої п'ять копійок. Він більше полюбляв спостерігатися за вогнищем. Темперамент Юлі програмував його на роль помічника, тому він спокійно приймав це обране місце.

Ivan didn't interject his two cents. He preferred to watch the fire. Yulia's temperament naturally programmed him into the role of an assistant, so he calmly accepted that chosen place.

Вечір виправдав очікування. Спор нікуди не зник. Він перемістився за стіни Юліного модестного будиночка, і наповнив його ароматом свіжих овочів та спецій.

The evening lived up to expectations. The dispute didn't disappear. It moved beyond the walls of Yulia's modest home and filled it with the aroma of fresh vegetables and spices.

Борщ був гарячим та пряним, благоухав цукровими буряками, і їжа, котру вони випробували, була в змозі одужати шматочок душі. Коли вони розділили між собою борш всередині Юліного будинку, здавалося, ніхто не міг виказати бажання сперечатися.

The borscht was hot and spicy, fragrant with sweet beets, and the meal they tasted was capable of healing a piece of the soul. When they divided the borscht among themselves inside Yulia's house, it seemed that no one could express a desire to argue.

На диво, Віталій замовк. Можливо, він дійсно був вражений. Іванові було цікаво, але він не поспішав визнавати смакові преференції. Юля спостерігала за обоєма, очікуючи оцінки.

Miraculously, Vitaliy fell silent. Perhaps he was truly impressed. Ivan was curious, but he didn't rush to acknowledge taste preferences. Yulia watched them both, awaiting their evaluations.

Ти..., - почав Віталій, поглядаючи на Юлю з легким переполохом у голосі. Ти дійсно не жартувала.

You..., Vitaliy began, looking at Yulia with a slight tremor in his voice. You were not joking, really.

Юля засміялась, дозволивши собі мить триумфу. І в той момент всі знайомі й забутий спор стали якимсь далеким, непотрібним. Випробування борщу шматочка Юлі перетворило їх конфлікт в розважливу гру. Вони вибрали мірне завершення посвари, залишаючи за дверима не поразку, але спогади про важливу частину їх життя - готування разом з Юлею.

Yulia laughed, allowing herself a moment of triumph. And in that moment, all familiar and forgotten disputes became distant and unnecessary. Yulia's borscht tasting transformed their conflict into a playful game. They chose a mild end to the argument, leaving behind not defeat at the door, but memories of an important part of their lives - cooking together with Yulia.

Так скінчився цей прекрасний день у Львові, зі спогадами, які вони не забудуть. Смак борщу виявився гостро-солодким, а спор, який всі очікували, зникав за межами Юліного дому в вихорі веселощів та товариства.

And so ended this beautiful day in Lviv, with memories they would not forget. The taste of the borscht turned out to be sharp and sweet, and the dispute everyone expected vanished beyond the walls of Yulia's home in a whirlwind of merriment and companionship.