На центральній площі мальовничого Львова збиралось трио ентузіастів.

In the picturesque Lviv central square, a trio of enthusiasts gathered.

Василь, Катерина та Оксана.

Vasil, Kateryna, and Oksana.

Сьогодні вони вирішили підняти високо прапор української культури, виконавши танець Гопак прямісінько посеред міста.

Today, they decided to raise high the flag of Ukrainian culture by performing the Hopak dance right in the middle of the city.

Катерина була та його втіленням.

Kateryna was its embodiment.

Письменник та громадський діяч, її життя було присвячено рідної землі.

A writer and public figure, her life was dedicated to her homeland.

Василь - відомий хореограф, експерт українських народних танців.

Vasil - a renowned choreographer, an expert in Ukrainian folk dances.

А Оксана, зі своїм глибоким голосом, була центром яскравості і надихала на сміливості.

And Oksana, with her deep voice, was the center of vibrancy and inspired courage.

Одягнуті в дорогоцінні вишиванки, вони стояли посеред площі Ринок, відчуваючи під ногами бруківку, запах кави та шоколаду, які охоплювали вулиці старого міста.

Dressed in precious embroidered shirts, they stood in the middle of Market Square, feeling the cobblestones under their feet, the scent of coffee and chocolate enveloping the streets of the old city.

Червоний, золотий, чорний - барви вишивок лишали без сумніву, вони були лицем української традиції.

Red, gold, black - the colors of the embroideries unmistakably represented the face of Ukrainian tradition.

Василь крикнув "Гей!

Vasil shouted "Hey!

", даючи початок рухом.

", starting the movements.

Закружляли і чоловічі, і жіночі кільця в танці.

Both male and female rings swirled in dance.

Вишиванки мерехтіли на сонці, долаючи відстань від землі до неба.

The embroidered shirts shimmered in the sun, overcoming the distance from the ground to the sky.

Оксана вокалізувала пісню, яка була полем битви між сміливістю і нестримною радістю.

Oksana vocalized the song, which was a battlefield between bravery and boundless joy.

"А що якщо люди подивляться?

"What if people stare?"

" - набрякле питання Оксани проявилось у вигляді нерівних пауз у перебігу пісні.

- Oksana's swollen question manifested itself in uneven pauses in the course of the song.

На що Катерина відповіла широкою посмішкою, "Нам і треба, щоб подивилися!

To which Kateryna replied with a broad smile, "That's exactly what we want, to be noticed!"

" Вона зодягнула Оксані рішучий вигляд і Обійшла кругом, попри вітрові пориви, ведучи свою подругу у танок.

She gave Oksana a determined look and circled around, despite the gusts of wind, leading her friend in the dance.

Але тоді конфлікт досяг свого піку.

But then the conflict reached its peak.

Щось пішло не так і Оксана наступила на подол вишиванки Катерини, це призвело до її падіння прямо посеред площі.

Something went wrong and Oksana stepped on the hem of Kateryna's embroidered shirt, causing her to fall right in the middle of the square.

Люди зупинилися, відволікаючись від їхнього щоденного життя.

People stopped, distracted from their daily lives.

Та коли вони побачили Катерину, яка піднімалася і починала знову танцювати, юрба заплескала.

But when they saw Kateryna who got up and started dancing again, the crowd applauded.

Львів підхопив їхній дух.

Lviv uplifted their spirits.

Усміхнена Оксана та Василь приєдналися до Катерини, і вони продовжили свій виступ з більшою силою, як ніби підбадьорені реакцією людей.

Smiling Oksana and Vasil joined Kateryna, and they continued their performance with greater strength, as if buoyed by the people's reaction.

Вони танцювали до кінця пісні, при цьому наповнюючи прохолодний вечір теплим почуттям національної гордості.

They danced until the end of the song, filling the chilly evening with a warm sense of national pride.

Традиції не зникнуть, доки вони продовжуватимуть танцювати.

Traditions will not disappear as long as they keep dancing.