Львівські вулиці пахнули кавою.

The streets of Lviv smelled of coffee.

Десь в глибині натовпу, серед мурів кам'яних будинків, поховалося невеличке кафе "Атляс".

Somewhere deep in the crowd, among the walls of stone buildings, a small café "Atlas" was hidden.

Тут надзвичайно було затишно, а запах кави та шоколаду вирував у повітрі, загострюючи апетит та допалюючи чуття.

It was exceptionally cozy here, and the aroma of coffee and chocolate filled the air, sharpening the appetite and kindling the senses.

Оксана та Іван, двоє старих друзів, обирали саме це місце, щоб провести спокійний вечір.

Oksana and Ivan, two old friends, chose this place to spend a peaceful evening.

Вони сиділи за одним з круглих столиків біля вікна, спостерігаючи, як вечірній Львів набирає колорів.

They sat at one of the round tables by the window, watching as the evening Lviv filled with colors.

За сусіднім столиком розпалювалася справжня пробираюча до кісток суперечка.

At the neighboring table, a real bone-chilling argument broke out.

Жінка в червоній сукні гучно кричала, а чоловік в смокінгу відповідав їй з кислою виразою обличчя.

The woman in a red dress was shouting loudly, and the man in a tuxedo responded to her with a sour expression on his face.

Оксана і Іван вдали, що нічого не чують, але їхні обличчя були напружені.

Oksana and Ivan pretended not to hear anything, but their faces were tense.

Обмінюючись знаками, вони спрямували погляди на своє кавове замовлення.

Exchanging glances, they focused on their coffee order.

Суперечка продовжувалася, але Оксана і Іван намагались зосередитися на своїх розмовах.

The argument continued, but Oksana and Ivan tried to concentrate on their conversation.

Вони розмовляли про всілякі речі — від нових книг і фільмів до планів на літо.

They talked about various things - from new books and movies to summer plans.

Але тиха спокійна атмосфера вже зникла.

But the quiet, calm atmosphere had disappeared.

Два друзі почувалися збентеженими.

The two friends felt disturbed.

Чекаючи, коли припиниться шум, вони продовжували свою розмову, але голоси вони вже навіть і не чули.

Waiting for the noise to stop, they continued their conversation, but they couldn't even hear each other anymore.

І ось, нарешті, червона жінка гучно вдарила долонею по столу, від чого розлетілась кава, і різко вийшла, а чоловік лишився стояти з збитим виразом обличчя.

And finally, the red woman slammed her palm loudly on the table, causing the coffee to spill, and abruptly left, leaving the man standing with a bewildered expression on his face.

Коли двері зачинилися за червоною жінкою, в кафе запанувала тиша.

When the door closed behind the red woman, silence descended in the café.

Оксана та Іван нарешті взяли горнятка кави.

Oksana and Ivan finally picked up their coffee cups.

Від їхніх губ скотився звільнений сміх.

Laughter escaped from their lips.

Вони знову стали собою, і розмова пливла рікою без перешкод.

They were themselves again, and the conversation flowed freely.

Надворі вже підсвічувалися вогні вітрин.

Outside, the lights in the shop windows were already twinkling.

Вони поглянули одне на одного і покивали головами.

They looked at each other and nodded.

Цей вечір був незабутнім.

This evening was unforgettable.

Хоча збурхливий епізод за сусіднім столиком на мить збив їх із толку, вони знайшли у цьому своєрідний humor.

Although the turbulent episode at the neighboring table momentarily threw them off, they found a kind of humor in it.

Вони попрощались в кафе "Атляс" , побажали всього найкращого одне одному та відмінного вечора, а Львів поволі втягував їх у свої мережі нічних вуличок.

They said their goodbyes at the "Atlas" café, wished each other all the best and a wonderful evening, as Lviv slowly drew them into its network of night streets.