Львів засяяв сонцем, коли Катерина, Богдан і Анастасія приїхали на вокзал. Вони були нерозлучними друзями з раннього дитинства, зростаючи в одному районі Києва, а тепер вони вперше вирушили до Львова. Мета поїздки була простою – вони ледь не розірвалися на частини, сперечаючись, хто з них готує найкращий борщ.

Lviv shone in the sun as Kateryna, Bohdan, and Anastasiia arrived at the train station. They were inseparable friends from early childhood, growing up in the same district of Kyiv, and now they were setting off to Lviv for the first time. The purpose of the trip was simple - they were on the verge of breaking apart, arguing over who makes the best borscht.

Перед дорогою испекли колачі. І кожен поклав свою ложечку борщу в рюкзак, щоб жури малого ресторану на площі Ринок оцінило його. Богдан, з його бездоганною відполірованою лінією підборіддя, був небезпечним суперником. Він мав на своєму боці старовинний секрет родини, рецепт борщу, який передавався з покоління в покоління.

Before hitting the road, they baked pies. Each of them packed a spoonful of borscht in their backpack, to be judged by the small restaurant jury at the Market Square. Bohdan, with his impeccably polished jawline, was a formidable opponent. He had on his side a family heirloom, the recipe for borscht passed down through generations.

Катерина, з її каріми очима та непереможним спрайтом, не могла не відступитись so easy. Вона переконала бабусю дати їй старовинний рецепт борщу її родини, яка відома своєю гастрономічною магією.

Kateryna, with her brown eyes and unwavering spirit, was not one to give up easily. She convinced her grandmother to give her the ancient recipe for her family's borscht, known for its gastronomic magic.

Анастасія, зі своїм іскрометним волоссям и чарівним посмішкою, стверджувала, що її борщ - найсмачніший. Таємниця її успіху була у тому, що вона додавала до свого борщу інгредієнт, якого ніхто не міг вгадати.

Anastasiia, with her energetic hair and charming smile, claimed her borscht was the tastiest. The secret to her success was adding an ingredient that no one could guess.

А отже вони приїхали в сонячний Львів. Сперехньогочі мандрували містом, а незабаром уже сиділи в ресторані "Семи козлів". Смак кожної ложки борщу, кожен як вишуканий акорд, був виважено відчуттями журі. І хоча Богдан, Катерина та Анастасія були нервовими, їхні друзі зберігали трохи гумору, жартуючи та розслабляючись. Подружня пара ресторану, двох поколінь гастрономів, виглядали добре обізнаними з кухні.

So they arrived in sunny Lviv. Excitedly, they wandered the city, and before long found themselves sitting at the "Seven Goats" restaurant. The taste of every spoonful of borscht, each like a refined note, was carefully evaluated by the jury. Although Bohdan, Kateryna, and Anastasiia were nervous, their friends kept a bit of humor, joking and relaxing. The friendly duo of the restaurant, two generations of gastronomes, seemed well-versed in the kitchen.

Наступного дня, після вічірки з нагоди відкриття, вони з нетерпінням чекали результатів. На розпорядження журі, їхній арбітр у особі молодого мужика із бородою, вони розпакували свої чемоданчики. Він смакував кожну ложку, обдумуючи, перед тим як віддати свій вердикт.

The next day, after a party celebrating the opening, they eagerly awaited the results. Their arbitrator, a young man with a beard, savored each spoonful, pondering before delivering his verdict.

"Борщ Катерини", він почав, "має винахідливий підхід. Це енергія, котра виходить на перший план, коли ковтаєш цей борщ". Потім він обрав борщ Анастасії. "Цей борщ пробуджує глибокі відчуття. Цю атмосферу трудно підмінити". Наостанок, він обрав борщ Богдана. "Цей борщ має багатий і насичений смак".

"Kateryna's borscht," he began, "has an inventive approach. It's an energy that comes to the fore when you taste this borscht." Then he moved on to Anastasiia's borscht. "This borscht evokes deep feelings. This atmosphere is hard to replace." Finally, he selected Bohdan's borscht. "This borscht has a rich and intense flavor."

И наконец вони урочисто оголосили переможця. Було надзвичайно тихо, їхні очі були прикуті до оголошення. І кажучи саме ту дві слова, арбітр затьмарив їхнї тривоги. До перемоги просунулася невдові... "Анастасія" сказав він, а на її обличчі з'явилася щаслива посмішка.

And finally, they solemnly announced the winner. It was incredibly quiet, their eyes glued to the announcement. And with those two words, the arbitrator dispelled their worries. Shortly... "Anastasiia," he said, and a happy smile spread across her face.

Вони весело святкували ту ніч, а на ранок, вони поїхали додому, в Київ, веселі, але дуже втомлені. Хоча Анастасія виграла борщовий конкурс, вони зберегли свою дружбу. В кінці кінців, спори були лише задля розваги. Бо немає нічого смачнішого, ніж борщ, зготовлений саме для друзів.

They joyfully celebrated that night, and in the morning, they headed back home to Kyiv, happy but very tired. Even though Anastasiia had won the borscht contest, they preserved their friendship. After all, the arguments were just for fun. Because there is nothing tastier than borscht made especially for friends.