Світло сонця вплетене в золоті віночки, що оздоблювали середньовічний Львів. Сьогодні цей місто вибухнуло кольорами, живописні костюми оживили місто, весілля розгорнулося в серці міста.

The sunlight was woven into golden wreaths that adorned medieval Lviv. Today, this city exploded with colors, picturesque costumes brought the city to life, and a wedding unfolded in the heart of the city.

Софія та Іван, молоді наречені, були в центрі уваги. Спеціально надіті емблеми з їх іменами свідчили про їх особливий день. А от Марія, мати нареченого, з боку спостерігала за всім цим яскравим святом, гордість та радість за свого сина відблискували в її очах.

Sophia and Ivan, the young couple, were at the center of attention. The specially adorned emblems with their names testified to their special day. While Maria, the mother of the groom, watched from the side, pride and joy for her son shimmered in her eyes.

Ритмична музика відгриміла, виманюючи з усіх гостей wild зі звуки зворушливої посмішки. Було пора для наречених виконати традиційний танець. Усі очі зосередилися на довгожданому моменті.

The rhythmic music resounded, drawing forth wild sounds of moving smiles from all the guests. It was time for the bride and groom to perform the traditional dance. All eyes were focused on this long-awaited moment.

Під наступні мелодійні звуки музики Іван та Софія розпочали свій перший танець як чоловік і дружина. Все відбувалося плавно та безупречно ... аж до моменту, коли Іван випадково наступив Софії на ногу.

To the next melodious tunes of the music, Ivan and Sophia began their first dance as husband and wife. Everything was going smoothly and flawlessly... until the moment when Ivan accidentally stepped on Sophia's foot.

Викрик здивування пролунав серед їхнього танцю. Софія втратила рівновагу. Іван намагався її підтримати, але весь союз прийшов до неуспіху, призводячи до шаленого потопу сміху, який захопив усіх у танцювальному залі. Їх тела пов’язані, вони впали на траву в купу гарячих променів сонця.

A cry of surprise rang out in the midst of their dance. Sophia lost her balance. Ivan tried to support her, but their union ended in failure, leading to a wild outburst of laughter that engulfed everyone in the dance hall. Their bodies intertwined, they fell onto the grass in a heap of hot sun rays.

Іван відразу ж вибачився, його обличчя з червоніло від сорому. Цілковито контрастувало зі спокійним виразом Софії, яка сміялася і відкидала голову назад. Вона запевнила його, що все добре.

Ivan immediately apologized, his face flushed with embarrassment. It contrasted sharply with Sophia's calm expression as she laughed and tossed her head back. She assured him that everything was fine.

Всі були втішені, їхнє весілля оживило весь Львів. Марія потихеньку сміялася, вона була щаслива, що її сина оточували люди, які дбали про її щастя. Все заспокоїлося, і свято продовжилося, поки веселі танці та пісні відлунювали у вуличках міста.

Everyone was amused, their wedding brought Lviv to life. Maria chuckled quietly, she was happy that her son was surrounded by people who cared about her happiness. Everything calmed down, and the celebration went on, as merry dances and songs echoed through the city streets.

В кінці дня Івана та Софії танець дістався на своє закономірне місце в серцях всіх присутніх, дійсно яскравої катастрофи, якій дали початок спокійні передчуття та щасливі кінці.

By the end of the day, Ivan and Sophia's dance had found its rightful place in the hearts of all present, a truly bright catastrophe that gave rise to peaceful premonitions and happy endings.