Від усмішек народжується сонце, подумав Іван, поглядаючи на Марію, яка сиділа поруч з ним на возі, запряженому старим конем.

From smiles, the sun is born, thought Ivan, looking at Maria, who sat beside him on the cart, harnessed with an old horse.

Вони обидва були в Києві, і вони обидва застрягли в пробці під час години пік.

They both were in Kyiv, and they both got stuck in traffic during rush hour.

За останні кілька годин вони намагалися протиснутися через густинароджені вулиці старого міста, пробуксовуючи між машинами, автобусами, мотоциклами та велосипедами.

For the past few hours, they had been trying to navigate through the bustling streets of the old city, maneuvering between cars, buses, motorcycles, and bicycles.

Кінь, старий і втомлений, стояв, звисаючи головою, а люди залишались в туалетах, вдаряючи по дверях і вимагаючи пройти.

The horse, old and tired, stood with its head hanging low, and people were stuck in traffic, banging on doors and demanding to pass.

Попри все, Іван не міг не відчувати певного захоплення.

Despite it all, Ivan couldn't help but feel a certain excitement.

Він був з Марією, жінкою, яку він любив з того часу, як побачив її вперше.

He was with Maria, the woman he had loved since he first saw her.

Він дивився на неї, як її губи рухаються, вона розказувала йому історії про її дитинство, про її сім'ю, про її мрії.

He watched her as her lips moved, telling him stories of her childhood, her family, her dreams.

"Ти чуєш мене, Іване?

"Are you listening to me, Ivan?"

" Марія питально подивилася на нього.

Maria looked at him questioningly.

Її м'який голос вивів його з задуму.

Her soft voice brought him back from his thoughts.

Він кивнув, усміхаючись.

He nodded, smiling.

"Я чую тебе, Маріє.

"I hear you, Maria.

Я завжди чую тебе," відповів він, беручи її руку в свою.

I always hear you," he replied, taking her hand in his.

Застрягши у пробці на возі, запряженому старим конем, серед гамору міста, вони відповідно до всіх правил не повинні були почуватися комфортно.

Stuck in traffic on a cart harnessed with an old horse, amidst the city's chaos, they weren't supposed to feel comfortable by any means.

Але вони робили.

But they did.

Вони обидва були щасливі.

They were both happy.

- Іване, - прошепотіла Марія.

"Ivan," Maria whispered.

- Я рада, що ти тут.

"I'm glad you're here."

-- Я теж радий, Маріє, - відповів він, навіть не дивлячись на пробку.

"I'm glad too, Maria," he replied, not even looking at the traffic jam.

Коли вони нарешті виїхали з пробки і продовжили свій шлях через місто, вони знали, що це був лише момент у їхній історії, але це був момент, який вони обоє ніколи не забудуть.

When they finally got out of traffic and continued their journey through the city, they knew it was just a moment in their story, but it was a moment they both would never forget.