Там, де вуличні вогники відбиваються у бруківці світло-мокрого плацу Ринок, Ярослав посідає в львівському барі «Наукова Кава».

Where the streetlights reflect on the wet cobblestones of Market Square, Yaroslav sits in the Lviv bar "Scientific Coffee".

Гомін та музика сукатимуться в танці вуха, а погляд заблудиться в ірисках-паркетах цієї старовинної споруди.

The buzz and music intertwine in a dance for the ears, while his gaze gets lost in the irises of the parquet floor of this ancient building.

"Десять!

"Ten!"

" - видихнув він, вловивши внутрішній сміх, коли бариста запитав, скільки порцій вареників з картоплею він хоче замовити.

he exhales, catching his inner laughter as the barista asks how many portions of potato dumplings he would like to order.

Ярослав впевнений був, що замовив лише одну порцію, але бариста помилку їх вух не помітив.

Yaroslav was sure he only ordered one portion, but the barista didn't notice the mistake.

І вот тепер у Ярослава перед носом десять страв из вареників.

And now, before Yaroslav's eyes, there are ten plates of dumplings.

Він дивиться на цю гору натхненного амброзії людської праці з дивною сумішшю заступомоту й почуттям розпачу.

He looks at this heap of inspired ambrosia of human labor with a strange mixture of bewilderment and a sense of despair.

"Що мені робити з десятьма порціями вареників?

"What am I going to do with ten portions of dumplings?"

" - думав він, облизуючи губи.

he thought, licking his lips.

У його шлунку вже відчувається помилкове прибуття безлічі вареників.

His stomach already feels the erroneous arrival of numerous dumplings.

Дивуючись, як таке могло статися, Ярослав дозволяє своїй руці взяти один з вареників.

Wondering how this could have happened, Yaroslav lets his hand take one dumpling.

Він ще ніколи не відчував себе таким великим насмішенником або великим їдоком.

He had never felt like such a big jester or eater.

Та під колесами свієї думки, він нахилив голову, взяв вареник і тихенько почав їсти.

But under the wheels of his thoughts, he tilted his head, took the dumpling, and quietly began to eat.

Так він бився з цією горою хліба і тінню, а час літав навколо нього, ніби відкриті коні в каруселі.

He struggled with this mountain of bread and shadow, while time flew around him like horses on a carousel.

Ярослав шукав вихід з цього карколомного становища, проте кожен вареник викликав асоціації з вирішенням конфлікту: його було не можливо вирішити шляхом зречення, без болю та втрат.

Yaroslav searched for a way out of this dizzying predicament, but each dumpling evoked associations with conflict resolution: it was impossible to resolve it without pain and loss.

Коли гора вареників нарешті зменшилася до останнього, Ярослав почував жолобівку від усмішки на обличчі.

When the mountain of dumplings finally dwindled to the last one, Yaroslav felt a flicker of a smile on his face.

Тільки зараз, коли все було покінчено, він знав, що є особливе відчуття того, що вiн зробив це: він підкорив гору вареників, незважаючи на велику помилку, яку він не міг повернути.

Only now, when it was all over, he knew that there was a special feeling in what he had done: he conquered the mountain of dumplings, despite the big mistake he couldn't undo.

Зараз, при думці про це, Ярослав може посміхнутися.

Now, thinking about it, Yaroslav can smile.

Цей день він ніколи не забуде.

He will never forget this day.

Цей день, коли він втопив свою гордість у батогах і сметані, коли він побачив, що він здатен протистояти купцю вареників.

This day when he drowned his pride in dumplings and sour cream, when he saw that he was capable of standing up to a pile of dumplings.

Він знав, що заслуговує на цю битву, яка в ньому триває.

He knew he deserved this battle that rages within him.

Однак, знову-таки, він надіється, що дійде до нього, що десять порцій вареників - це занадто багато для одного чоловіка.

However, once again, he hopes that he will realize that ten portions of dumplings are too much for one man.