Салютуванням дожинАли ноутбуків, Софія та Андрій вже очікували дзвоника від їх мами.

Saluting their laptops, Sophia and Andrew were already expecting a call from their mom.

Вони вже знали, що захотіла проконсультуватися з ними про меню для сімейного застілля в Львові.

They knew she wanted to consult with them about the menu for the family gathering in Lviv.

Софія, старша, була фінансовим аналітиком, проживаючим в Києві, а Андрій, молодший, було студентом в Одесі.

Sophia, the elder one, was a financial analyst living in Kyiv, while Andrew, the younger one, was a student in Odesa.

Застілля відбувалося щорічно в їхньому бабусиному будинку у старому місті Львова, місті мистецтв і культури, вузькі вулички якого з їх старовинною архітектурою та брудершафтами скелями завжди приваблювали їх.

The gathering took place annually at their grandmother's house in the old city of Lviv, a city of arts and culture, whose narrow streets with ancient architecture and guildhouses always attracted them.

Цього разу, мама була занепокоєна, так як їх було вважати головною громадою зібрання.

This time, their mom was worried, as their family was considered the main group attending.

Софія запропонувала "сільську кухню", думаючи про бабусині пироги, борщ та вареники, тоді як Андрій відповів "японська кухня", бо він обожнював суші.

Sophia suggested "rural cuisine," thinking of grandmother's pies, borscht, and dumplings, while Andrew replied "Japanese cuisine" because he adored sushi.

З цими пропозиціями вони обіцяли допомогти матері купити потрібне і почали планувати свої подорожі додому.

With these proposals, they promised to help their mother buy what was needed and began planning their journeys home.

Нарешті, коли день застілля настав, вони зібралися навколо столу.

Finally, when the day of the gathering arrived, they gathered around the table.

Мама почала відкривати кришки з різними блюдами, а кожен почав усміхатися та сміятися через їхній унікальний вибір.

Mom began opening the lids of various dishes, and everyone started smiling and laughing at their unique choices.

На столі лежав борщ біля міса з суші.

There was borscht next to a plate of sushi on the table.

Вареники були розташовані поруч з кількома ролами.

Dumplings were placed alongside a few rolls.

Кожен був виражено приголомшений, але найсмішніше було те, як бабуся, перемагачка всіх попередніх застіль, гляділа на стіл.

Everyone was visibly amused, but the funniest part was when grandmother, the winner of all previous gatherings, looked at the table.

"Це те ж саме, що і макарони біля кавиуна", вона заявила, що викликало ще одну хвилю сміху.

"It's like having pasta next to a cup of coffee," she said, causing another wave of laughter.

Попри непорозуміння, всі прийняли це весело.

Despite the confusion, everyone embraced the humor.

Вони розуміли, що насправді це не було про їжу, а про те, щоб бути разом.

They understood that it wasn't really about the food, but about being together.

Хто б знав, що таке дивне поєднання кухонь може призвести до такого веселого сімейного застілля?

Who knew that such a strange combination of cuisines could lead to such a joyful family gathering?

І ніхто не залишився від голоду, бо вся їжа була смачною і запам'ятованою.

And no one went hungry because all the food was delicious and memorable.

Коли настав час прощатися, всі були повні сміху, щастя і любові до своєї сім'ї.

As the time came to say goodbye, everyone was full of laughter, happiness, and love for their family.

Так, це було найнезабутніше непорозуміння під час сімейного застілля.

Yes, it was the most unforgettable misunderstanding during a family gathering.