Уявіть собі гарне ранкове сонце, промені якого поливають Льві́вську пло́щщу Ри́нок.

Imagine the beautiful morning sun, its rays bathing Lviv's Market Square.

Там різні люди гуляють, купують сувеніри, насолоджуються звуками міста.

Various people are strolling, buying souvenirs, and enjoying the sounds of the city.

Серед цих звуків чути і звуки вуличних виконавців.

Among these sounds, you can hear the melodies of street performers.

Олександр теж прийшов сюди.

Oleksandr also came here.

Він любить Льві́в і часто тут буває.

He loves Lviv and often visits this place.

Олександр йшов повільно, підглядав за виступами вуличних артистів.

Oleksandr walked slowly, glancing at the performances of street artists.

Йому все тут подобалося.

He liked everything here.

Він побачив на площі статую — чоловік стояв нерухомо, з дивною виразною позою, немов заморожений у часі.

He saw a statue in the square—a man standing motionless, with a strange expressive pose, as if frozen in time.

Олександр думав, що це ще один вуличний артист.

Oleksandr thought it was another street artist.

Його уява підказувала, що чоловік може ожити, як і інші артисти.

His imagination suggested that the man might come to life, just like the other artists.

Олександр дістав гаманець і вирішив дати "артісту" грошей.

Oleksandr took out his wallet and decided to give some money to the "artist."

Він обережно підійшов ближче і простягнув руку зі купюрами.

He carefully approached and extended his hand with the bills.

Але було щось дивне.

But there was something strange.

Чоловік зовсім не реагував.

The man did not react at all.

Олександр подумав, що він дуже талановитий і не рухається взагалі.

Oleksandr thought he was very talented and completely motionless.

Але щось почало його турбувати.

But something began to bother him.

Люди навколо сміялися.

People around were laughing.

Олександр розгубився.

Oleksandr felt confused.

Потім до нього підходить жінка і з усмішкою на обличчі каже: "Це не артист, це статуя!

Then a woman approached him with a smile on her face and said, "It's not an artist, it's a statue!"

" Олександр почервонів.

Oleksandr blushed.

Він зрозумів свою помилку.

He realized his mistake.

Це була історична статуя, а не вуличний артист.

It was a historical statue, not a street artist.

Йому стало трохи соромно, але він теж почав сміятися з цього курйозу.

He felt a bit embarrassed but also started laughing at this comical situation.

Люди навколо також сміялися, але не злобно, а з розумінням.

The people around were also laughing, but not maliciously, rather with understanding.

Олександр зрозумів, що навіть курйозні ситуації можуть приносити радість.

Oleksandr realized that even funny incidents can bring joy.

Він запам'ятав цей день на Площі Ринок як чудовий день, коли він сам став героєм маленької смішної історії.

He remembered that day at Market Square as a wonderful day when he himself became the hero of a small funny story.

І відтоді, кожного разу, коли Олександр приходив на Льві́вську пло́щщу Ри́нок, він усміхався, бачачи ту статую, і згадував свій маленький пригодницький момент.

From then on, every time Oleksandr came to Lviv's Market Square, he would smile upon seeing that statue and recall his little adventurous moment.