Цієї ночі було темно і тихо у чудовому Львові.

That night it was dark and quiet in the beautiful Lviv.

Але Льві́вська опера сяяла, як завжди.

But the Lviv Opera House was shining, as always.

Оксана і Тарас вирішили піти на оперу.

Oksana and Taras decided to go to the opera.

Вони дуже любили музику і театр.

They loved music and theater very much.

"Тарасе, подивися, які гарні декорації!" - сказала Оксана, захоплюючись чудовим залом.

"Taras, look at these beautiful decorations!" said Oksana, admiring the magnificent hall.

Тарас посміхнувся.

Taras smiled.

Оксана була його найкращою подругою, і він знав, що цей вечір буде особливим для них обох.

Oksana was his best friend, and he knew this evening would be special for both of them.

Оркестр почав грати.

The orchestra began to play.

Люди шепотілися, коли завіса підіймалась.

People whispered as the curtain rose.

Все було чудово.

Everything was wonderful.

Раптом Оксані стало важко дихати.

Suddenly, Oksana found it hard to breathe.

Її обличчя змінилося.

Her face changed.

Вона почала кашляти.

She started coughing.

"Тарасе... Повітря... Не можу дихати..." - сказала вона важко.

"Taras... Air... I can't breathe..." she said with difficulty.

Тарас знав, що у Оксани астма.

Taras knew that Oksana had asthma.

Він не розгубився.

He didn't panic.

"Оксана, тримай! Потрібний інгалятор у сумці," - спокійно промовив Тарас.

"Oksana, hold on! You need the inhaler in your bag," Taras said calmly.

Він швидко знайшов сумку і витягнув інгалятор.

He quickly found the bag and pulled out the inhaler.

Оксана зробила кілька подихів з інгалятора.

Oksana took a few breaths from the inhaler.

Повільно, але впевнено, дихання повернулося до норми.

Slowly but surely, her breathing returned to normal.

"Оксана, ти в порядку?" - запитав Тарас турботливо.

"Oksana, are you okay?" Taras asked with concern.

"Так, Тарасе, дякую за допомогу," - відповіла Оксана, посміхаючись.

"Yes, Taras, thank you for your help," Oksana replied, smiling.

Вистава продовжувалася, і Тарас ніжно тримав Оксану за руку.

The performance continued, and Taras gently held Oksana's hand.

Вони разом дивилися чудову оперу, і ніч закінчилася щасливо.

They watched the splendid opera together, and the night ended happily.

Львівська опера знову стала тим місцем, де ці двоє друзів залишили частинку свого серця.

The Lviv Opera House once again became the place where these two friends left a piece of their hearts.

У кожному митьі, навіть важкої, вони знали: дружба – найважливіше скарб.

In every moment, even the difficult ones, they knew: friendship is the most important treasure.