Reviving Traditions: A Journey Through Ukrainian Weddings
FluentFiction - Ukrainian
Reviving Traditions: A Journey Through Ukrainian Weddings
Оксана та Дмитро навчалися у Львові.
Oksana and Dmytro studied in Lviv.
Чудовий весняний день огорнув місто теплом.
A wonderful spring day enveloped the city with warmth.
Вони зустрілися біля університету, де дерева зацвітали.
They met near the university, where the trees were blooming.
"Привіт, Дмитре!" – сказала Оксана, тримаючи в руках папку з документами.
"Hello, Dmytro!" said Oksana, holding a folder with documents.
"Час готуватися до проєкту про українські традиції."
"It's time to prepare for the project on Ukrainian traditions."
"Привіт, Оксано! Згоден, це дуже важливо." – відповів Дмитро з усмішкою.
"Hello, Oksana! I agree, this is very important," Dmytro replied with a smile.
Вони сіли на лавку в парку біля оперного театру.
They sat on a bench in the park near the opera house.
На столі розклали книги, зошити та ноутбук.
They spread out books, notebooks, and a laptop on the table.
Оксана почала читати про традиції українського весілля.
Oksana began reading about the traditions of Ukrainian weddings.
Вона розповідала про вінок нареченої, калач і обряд зав'язання рук рушником.
She talked about the bride's wreath, the ceremonial bread (kalach), and the ritual of tying hands with a towel.
Дмитро слухав уважно й робив нотатки.
Dmytro listened attentively and took notes.
"Це цікаво!" – сказав Дмитро.
"This is interesting!" said Dmytro.
"Ми повинні знайти старі фото. Вони допоможуть нам зробити презентацію барвистою."
"We need to find old photos. They will help make our presentation colorful."
"Так, але де їх знайти?" – запитала Оксана. Вона задумалася.
"Yes, but where can we find them?" asked Oksana, pondering.
"Моя бабуся має альбом з весільними фотографіями." – запропонував Дмитро.
"My grandmother has an album with wedding photographs," suggested Dmytro.
"Підемо до неї завтра?"
"Shall we go to her tomorrow?"
"Звичайно!" – відповіла Оксана, радіючи.
"Of course!" replied Oksana, delighted.
Наступного дня вони зустрілися біля будинку Дмитра.
The next day, they met near Dmytro's house.
Бабуся вже чекала.
His grandmother was already waiting.
Вона дістала старий альбом і показала дітям прекрасні фото.
She brought out an old album and showed the children beautiful photos.
На знимках були молоді люди в народному вбранні, обряди, музиканти.
The pictures featured young people in traditional attire, rituals, and musicians.
"Це просто неймовірно!" – захоплено сказала Оксана.
"This is just incredible!" said Oksana enthusiastically.
"Дякую за вашу допомогу."
"Thank you for your help."
"Будь ласка, діти." – відповіла бабуся, усміхаючись.
"You're welcome, children," replied the grandmother with a smile.
"Це наша історія."
"This is our history."
Повернувшись до університету, Оксана та Дмитро почали створювати презентацію.
Back at the university, Oksana and Dmytro began creating the presentation.
Вони додали фотографії, описали обряди й традиції.
They added photographs, described the rituals and traditions.
Настав день презентації.
The presentation day arrived.
Всі студенти сиділи в аудиторії.
All the students were sitting in the auditorium.
Оксана й Дмитро розповідали про українське весілля з великим запалом.
Oksana and Dmytro spoke about Ukrainian weddings with great enthusiasm.
Їхня презентація була яскравою й цікавою.
Their presentation was vivid and interesting.
Всі слухачі аплодували.
All the audience members applauded.
Після заняття професор підійшла до них.
After the class, the professor approached them.
"Ви виконали чудову роботу!" – сказала вона.
"You did an excellent job!" she said.
"Ви показали нам, яка багата й прекрасна наша культура."
"You showed us how rich and beautiful our culture is."
Оксана й Дмитро подивилися одне на одного і посміхнулися.
Oksana and Dmytro looked at each other and smiled.
Вони зрозуміли: зусилля були варті того.
They understood that their efforts were worth it.
Вони не тільки успішно підготували проект, а й зберегли частинку української традиції в серцях.
They not only successfully prepared the project but also preserved a piece of Ukrainian tradition in their hearts.
Кінець.
The end.