У центрі Львова, серед вузьких затишних вуличок, завжди панує чарівна атмосфера.

In the center of Lviv, among the narrow, cozy streets, there is always a magical atmosphere.

Сьогодні Оксана не могла знайти дорогу до змальованого Литовкою Опери.

Today, Oksana could not find her way to the Opera House depicted by Litovka.

Всі вивіски здавалися їй схожими, а вулички перепліталися, як таємничий лабіринт.

All the signs seemed the same to her, and the streets intertwined like a mysterious labyrinth.

Оксана приїхала з маленького села неподалік.

Oksana came from a small village nearby.

Вона вирішила піти на вечірню виставу, щоб подивитися на виступ відомого балетного трупу.

She decided to attend an evening performance to see the famous ballet troupe.

Повернувши на одну з вузьких вулиць, вона зрозуміла, що заблукала.

Turning onto one of the narrow streets, she realized she was lost.

— Вибачте, — запитала вона у першого перехожого, якого побачила.

— Excuse me, — she asked the first passerby she saw.

— Чи не підкажете, як дійти до Оперного театру?

— Could you tell me how to get to the Opera House?

— Хм, — задумався дідусь із капелюхом.

— Hmm, — the elderly man in a hat pondered.

— Йдіть прямо, потім поверніть ліворуч біля фонтану з левом, і далі прямісінько до великої площі.

— Go straight, then turn left at the fountain with the lion, and then straight to the big square.

Оперний театр буде праворуч.

The Opera House will be on your right.

Оксана подякувала і почала йти вказаним маршрутом.

Oksana thanked him and started to follow the given directions.

Але фонтану з левом вона не побачила.

But she didn't see the fountain with the lion.

Замість цього опинилася на незнайомій площі з ринком.

Instead, she found herself in an unfamiliar square with a market.

Запахи свіжих квітів і аромат кави заполонили її ніс.

The smells of fresh flowers and the aroma of coffee filled her nose.

Тут вона побачила жінку, яка продавала квіти.

There she saw a woman selling flowers.

— Доброго дня!

— Good day!

Вибачте, я не можу знайти Оперний театр.

Excuse me, I can't find the Opera House.

Ви не підкажете, як туди дійти?

Could you tell me how to get there?

Квітникарка посміхнулася.

The flower seller smiled.

— Звісно, дитино.

— Of course, dear.

Йдіть прямо уздовж різдвяних ринків, потім поверніть праворуч біля шоколадниці.

Go straight along the Christmas markets, then turn right by the chocolate shop.

Ви знайдете шлях.

You will find the way.

Оксана ще раз подякувала і пішла вказаним напрямком.

Oksana thanked her again and walked in the given direction.

Невдовзі вона побачила шоколадницю, але губилася у величезній кількості людей.

Soon she saw the chocolate shop, but she got lost in the huge crowd of people.

Вона вже почала хвилюватися, що запізниться на виставу.

She started to worry that she would be late for the performance.

Аж раптом хтось легенько торкнувся її плеча.

Suddenly, someone lightly touched her shoulder.

— Вибачте, ви шукаєте Оперний театр?

— Excuse me, are you looking for the Opera House?

— запитав молодий чоловік у темному плащі.

— asked a young man in a dark coat.

— Так!

— Yes!

— Оксана зраділа.

— Oksana rejoiced.

— Ви знаєте, де він?

— Do you know where it is?

— Так, я також іду туди.

— Yes, I am going there too.

Мене звати Андрій.

My name is Andriy.

Дозвольте, я проведу вас.

Let me accompany you.

Оксана відчула полегшення.

Oksana felt relief.

— Дякую вам, Андрію!

— Thank you, Andriy!

Я вже боялася заблукати.

I was afraid I would get lost.

Вони пішли разом уздовж вулиць.

They walked together along the streets.

За рогом великої будівлі Оксана побачила величний Литовку Оперного театру.

Around the corner of a large building, Oksana saw the majestic Litovka Opera House.

Вона була зачарована його красою.

She was enchanted by its beauty.

— Ми на місці, — сказав Андрій.

— We are here, — Andriy said.

— Бажаю вам приємного вечора на виставі, Оксано.

— I wish you a pleasant evening at the performance, Oksana.

— Не знаю, як вас дякувати, Андрію.

— I don't know how to thank you, Andriy.

Ви дуже мені допомогли, — з усмішкою відповіла Оксана.

You helped me a lot, — Oksana replied with a smile.

З цього дня Оксана завжди пам'ятала свою першу подорож до Львова і доброту людей, які допомогли їй.

From that day on, Oksana always remembered her first trip to Lviv and the kindness of the people who helped her.

Вона зрозуміла, що навіть у великому місті завжди можна знайти добрих і чуйних людей.

She realized that in a big city, you can always find kind and compassionate people.