Літній ранок був теплим і ясним.

The summer morning was warm and clear.

Оксана стояла на платформі залізничного вокзалу у Львові.

Oksana stood on the platform of the railway station in Lviv.

Вона тримала у руках маленький чемодан і велику букет квітів.

She held a small suitcase in one hand and a large bouquet of flowers in the other.

Оксана збиралась до своєї родини на святкування Івана Купала.

Oksana was preparing to travel to her family to celebrate Ivan Kupala.

Потяг прибув на станцію, і Оксана зайшла в вагон.

The train arrived at the station, and Oksana boarded the carriage.

Вона знайшла своє місце біля вікна.

She found her seat by the window.

Потяг рушив, і львівські вулиці почали віддалятися.

The train began to move, and the streets of Lviv started to recede.

Вже багато місяців Оксана не бачила свою сім'ю.

It had been many months since Oksana last saw her family.

Вона скучила за мамою, татом і молодшим братом.

She missed her mother, father, and younger brother.

Вони всім серцем чекали на неї.

They were eagerly waiting for her.

Наближалася ніч.

Night was approaching.

Потяг проносився повз зелені поля і маленькі села.

The train sped past green fields and small villages.

Оксана мріяла про святкування.

Oksana dreamt about the celebration.

На Івана Купала роблять вінки з квітів і запалюють вогнища.

At Ivan Kupala, they make flower wreaths and light bonfires.

Всі дівчата пускають вінки у воду, щоб знайти свою долю.

All the girls float their wreaths on the water to find their fate.

На станції Підволочиськ потяг зупинився.

At the Pidvolochysk station, the train stopped.

Оксана побачила батькову фігуру на платформі.

Oksana saw her father's figure on the platform.

Вона вийшла з вагона і обняла батька.

She got off the carriage and hugged her father.

Від радості сльози набігли на очі.

Tears of joy filled her eyes.

Вони сіли в машину і поїхали до рідної хати.

They got into the car and drove to their family home.

Увечері на подвір'ї всі готувалися до святкування.

In the evening, everyone in the yard was preparing for the celebration.

Мами готували страви, а діти бігали навколо і сміялися.

Mothers were cooking dishes, and children were running around and laughing.

Оксана допомагала мамі плести вінок.

Oksana helped her mother weave a wreath.

Вона вибрала найкращі квіти з букету - ромашки, мак та звіробій.

She picked the best flowers from the bouquet - daisies, poppies, and St. John's wort.

Настала ніч.

Night fell.

Навколо вогнища зібралася вся громада.

The whole community gathered around the bonfire.

Вогонь палахкотів і зігрівав людей своєю теплотою.

The fire crackled and warmed the people with its heat.

Дівчата пускали вінки у воду, і Оксана теж опустила свій вінок.

The girls floated their wreaths on the water, and Oksana also released hers.

Вінок повільно плив за течією.

The wreath slowly drifted with the current.

Раптом вінок зачепився за гілку.

Suddenly, the wreath caught on a branch.

Це був добрий знак.

It was a good sign.

Свято тривало майже до ранку.

The celebration lasted almost until dawn.

Люди співали пісні, танцювали і веселилися.

People sang songs, danced, and had fun.

Оксана почувала себе щасливою серед своєї родини.

Oksana felt happy among her family.

Це було найбільше щастя - бути разом з рідними на таке чарівне свято.

The greatest happiness was being with loved ones on such a magical holiday.

Коли сонце почало вставати, Оксана зрозуміла, що цей день залишиться в її пам'яті назавжди.

As the sun began to rise, Oksana realized that this day would remain in her memory forever.

Вона дочекалася своєї долі, свого вінка і своєї родини.

She had found her fate, her wreath, and her family.

Вночі був світ Івана Купала, а на ранок - світле майбутнє.

The night belonged to Ivan Kupala, and the morning held a bright future.