Небо було ясним над Києво-Печерською Лаврою.

The sky was clear over the Kyiv Pechersk Lavra.

Оксана вирішила провести день у цьому історичному місці.

Oksana decided to spend the day at this historic site.

Вона любила старі монастирі та вузькі коридори.

She loved old monasteries and narrow corridors.

Оксана йшла повільно, роздивляючись величні купола.

Oksana walked slowly, admiring the magnificent domes.

Раптом вона помітила групу туристів біля головного входу.

Suddenly, she noticed a group of tourists near the main entrance.

Вони говорили на іноземній мові, яку Оксана не розуміла.

They were speaking a foreign language that Oksana didn't understand.

Вона зупинилась, щоб послухати.

She stopped to listen.

Тим часом, гід повів групу далі, але Оксана залишилась таки настрійно.

Meanwhile, the guide led the group further, but Oksana stayed back, deeply intrigued.

Туристи здалися їй дуже цікавими.

The tourists seemed very interesting to her.

Раптом, один з туристів підійшов до неї і щось запитав.

Suddenly, one of the tourists approached her and asked something.

Вона не зрозуміла, але посміхнулась і кивнула.

She didn't understand, but she smiled and nodded.

Інші також почали підходити до Оксани.

Others also began to approach Oksana.

Вони гадали, що вона їхній новий гід.

They thought she was their new guide.

«Добре, це виклик!

"Well, this is a challenge!"

» - подумала Оксана і почала розповідати.

Oksana thought and began to talk.

Вона вказувала на різні будівлі і вигадувала цікаві історії.

She pointed to various buildings and made up interesting stories.

Вона придумала, що одна з дзвіниць здійснювала бажання, якщо підійти до неї з фруктом.

She invented that one of the bell towers granted wishes if approached with a fruit.

Вона також розповіла, що монахи раніше вирощували магічні рослини у підземних печерах.

She also said that monks used to grow magical plants in the underground caves.

Туристи слухали з захопленням, клацаючи фотоапаратами.

The tourists listened with fascination, clicking their cameras.

Оксана почала сама вірити своїм вигадкам.

Oksana herself started to believe her own inventions.

Вона показала найстарішу лаврську фреску і сказала, що її малювали ельфи.

She showed them the oldest fresco in the Lavra and said it was painted by elves.

Вона знала, що це просто дурниці, але це було так весело!

She knew it was all nonsense, but it was so much fun!

Незабаром екскурсія підійшла до кінця біля виходу.

Soon, the tour came to an end near the exit.

Оксана усміхнулась туристам і вони в подяку подарували їй свої сувеніри.

Oksana smiled at the tourists, and they gratefully gave her their souvenirs.

Вони не підозрювали, що справжній гід десь заблукав.

They had no idea that the real guide had gotten lost somewhere.

Вона побігла додому, сміючись.

She ran home, laughing.

Того дня вона зрозуміла, що іноді можна просто насолоджуватись моментом, навіть якщо все навколо може бути феєричною казкою.

That day, she realized that sometimes you can simply enjoy the moment, even if everything around you is like a fairy tale.

Вдома, в м'якому кріслі, Оксана подумала: «Що ж, це був незабутній день у Лаврі!

At home, in a comfy chair, Oksana thought, "Well, that was an unforgettable day at the Lavra!"

»І хоч історії були вигадані, день залишився в пам'яті як один з найвеселіших в її житті.

And although the stories were made up, the day remained in her memory as one of the most enjoyable in her life.