Темної літньої ночі, під сяйвом повного місяця, Львів оживав святкуванням Івана Купала.

On a dark summer night, under the glow of a full moon, Lviv came alive with the celebration of Ivan Kupala.

Над містом лунали пісні й сміх, а юнаки та дівчата плели вінки і пускали їх по воді.

Songs and laughter echoed throughout the city as young men and women wove wreaths and set them afloat on the water.

Оксана і Андрій гуляли вздовж річки Полтва. Вони трималися за руки і насолоджувалися магією ночі.

Oksana and Andriy were walking along the Poltva River, holding hands and enjoying the magic of the night.

Вести всіх до берега річки Полтва було традицією.

Leading everyone to the banks of the Poltva River was a tradition.

Багряні вогнища освітлювали воду, а люди стрибали через вогонь, вірячи, що так відганяють злі сили.

Crimson bonfires illuminated the water, and people jumped over the flames, believing it would ward off evil spirits.

Раптом Оксана побачила, як щось блищить у воді.

Suddenly, Oksana saw something glinting in the water.

Вона підбігла ближче і нахилилася, щоб роздивитися.

She ran closer and leaned in to get a better look.

“Андрію, подивися!” - кликала Оксана.

"Andriy, look!" Oksana called.

Андрій підійшов і побачив дивний предмет.

Andriy approached and saw a curious object.

Це був старовинний амулет.

It was an ancient amulet.

Був він мідний і вкритий складними візерунками.

It was made of copper and covered in intricate patterns.

Оксана взяла амулет у руки і покрутила його.

Oksana picked up the amulet and turned it over in her hands.

“Цікаво, звідки він з’явився?” - здивувався Андрій.

"I wonder where it came from?" Andriy pondered.

В ту ж мить сталося щось дивне.

At that very moment, something strange happened.

Небо почало темніти ще більше, а вітер посилився.

The sky began to darken even more, and the wind picked up.

Вогнища несподівано згасли.

The bonfires unexpectedly went out.

Люди навколо зупинили свої веселощі і почали оглядатися.

People around stopped their festivities and began to look around.

“Щось відбувається,” - сказала Оксана, стискаючи амулет в руці.

"Something is happening," Oksana said, clutching the amulet tightly in her hand.

Її серце билося швидше, відчувала трепет і острах.

Her heart raced, and she felt both excitement and fear.

Незабаром стало ясно, що амулет мав якусь силу.

It soon became clear that the amulet had some sort of power.

Коли Андрій взяв його у свої руки, він відчув теплу енергію, що пробігла крізь його тіло.

When Andriy took it into his hands, he felt a warm energy course through his body.

Раптово навколо нього почали відбуватися незрозумілі явища: дерева загойдалися, вода в річці почала підійматися.

Suddenly, strange phenomena started to occur around him: the trees began to sway, and the water in the river started to rise.

Тоді Андрій і Оксана зрозуміли, що їм потрібно дізнатися більше про цей амулет, інакше він може принести біду.

Then Andriy and Oksana realized that they needed to learn more about this amulet, or it might bring misfortune.

Вони швидко вирушили до старого музею, де працювала бабуся Оксани – знана хранителька древніх таємниць.

They quickly headed to the old museum where Oksana's grandmother worked—a renowned keeper of ancient secrets.

Бабуся уважно оглянула амулет і зітхнула.

The grandmother carefully examined the amulet and sighed.

“Це не простий амулет, - сказала вона. – Це артефакт з давніх часів, що захищають від темних сил.

"This is no ordinary amulet," she said. "It is an artifact from ancient times that protects against dark forces.

Такий амулет може як захистити, так і викликати невдачі, якщо потрапить у неправильні руки."

Such an amulet can both protect and bring misfortune if it falls into the wrong hands."

“Що нам робити?” - запитав Андрій.

"What should we do?" Andriy asked.

“Ви повинні повернути його туди, звідки він з’явився, - відповіла бабуся.

"You must return it to where it came from," the grandmother answered.

– Це єдиний спосіб відновити рівновагу."

"It is the only way to restore balance."

Наступного дня Оксана і Андрій повернулися до річки Полтва.

The next day, Oksana and Andriy returned to the Poltva River.

Удвох вони стали на березі і кинули амулет у воду.

Together, they stood on the bank and threw the amulet into the water.

В ту ж мить вода заспокоїлася, небо прояснилося, а вогнища знову зайнялися.

At that moment, the water calmed, the sky cleared, and the bonfires reignited.

Місто повернуло собі свою магію і спокій.

The city regained its magic and peace.

Оксана та Андрій повернулися до святкувань, але вже з новим розумінням: іноді місто приховує свої таємниці, які не слід турбувати.

Oksana and Andriy returned to the celebrations, but now with a new understanding: sometimes the city holds secrets that should not be disturbed.

І так, під світом зірок, Львів знову зажив своїм спокійним ритмом.

And so, under the light of the stars, Lviv returned to its peaceful rhythm.

Оксана і Андрій, тримаючись за руки, запам’ятали цю ніч як одну з найдивовижніших у своєму житті.

Oksana and Andriy, holding hands, remembered that night as one of the most extraordinary in their lives.