Сонячний промінь проник через велике вікно їдальні сирітського будинку, кидаючи тепле світло на довгі столи та веселий сміх дітей.

A sunbeam penetrated through the large window of the orphanage dining hall, casting warm light on the long tables and the cheerful laughter of the children.

Літній день був у розпалі, і Оксана сиділа за своїм звичайним місцем, граючись з виделкою.

The summer day was in full swing, and Oksana sat in her usual spot, playing with her fork.

— Миша знову буде дивитися, щоб я з'їла всі ці овочі, — пробурмотіла вона сама собі.

“Misha will watch to make sure I eat all these vegetables again,” she muttered to herself.

Миша, вихователь, завжди стежив, щоб діти добре харчувалися.

Misha, the caretaker, always made sure the children ate well.

Оксана, дівчина розумна та грайлива, ненавиділа овочі.

Oksana, a smart and playful girl, hated vegetables.

Але була одна велика таємниця: вона обожнювала моркву.

But there was one big secret: she loved carrots.

Вона би їла її без кінця, якби могла.

She could eat them endlessly if she could.

Оксана знайшла спосіб: коли Миша не дивиться, вона ховає овочі в серветках або перекладає їх на тарілки друзів.

Oksana had found a way: when Misha wasn’t looking, she would hide vegetables in napkins or transfer them to her friends' plates.

Її друг Артем часто допомагав їй, з’їдаючи ці овочі для неї.

Her friend Artem often helped her by eating the vegetables for her.

— Сьогодні все буде так само, — подумала Оксана, глянувши на тарілку з капустою та броколі.

“Today will be the same,” Oksana thought, looking at her plate with cabbage and broccoli.

Миша стояв неподалік, спостерігаючи за дітьми.

Misha stood nearby, watching over the children.

Оксана дочекалася моменту, коли він відвернеться.

Oksana waited for the moment when he turned away.

Вона швидко взяла овочі з тарілки і вже було склала їх у серветку, як раптом почула суворий голос:

She quickly took the vegetables from her plate and was about to wrap them in a napkin when she suddenly heard a stern voice:

— Оксано, що ти робиш?

“Oksana, what are you doing?”

Дівчина застигла на місці.

The girl froze in place.

Миша підходив до неї, і його обличчя виглядало суворим.

Misha was approaching her, and his face looked stern.

— Я… я просто... — вона не знала, що сказати.

“I… I just…” she didn’t know what to say.

Миша підійшов ближче і подивився на серветку.

Misha came closer and looked at the napkin.

— Чому ти це робиш? — спитав він.

“Why are you doing this?” he asked.

— Я не люблю капусту та броколі, — зізналася Оксана, дивлячись в підлогу. — Але я дуже люблю моркву.

“I don’t like cabbage and broccoli,” Oksana admitted, looking at the floor. “But I really love carrots.”

Миша здивувався.

Misha was surprised.

Він не знав, що Оксана любить моркву.

He didn’t know that Oksana loved carrots.

Вихователь подумав трохи, а потім промовив:

The caretaker thought for a moment, then said:

— Якщо ти з'їси всі ці овочі, я дам тобі додаткову порцію моркви щовечора.

“If you eat all these vegetables, I will give you an extra serving of carrots every evening.”

Оксана широко посміхнулася.

Oksana beamed.

Вона була готова на все заради цього благородного овочу!

She was ready to do anything for that noble vegetable!

На наступний день вона з'їла всю свою капусту та броколі, і як обіцяв Миша, отримала додаткову порцію моркви.

The next day she ate all her cabbage and broccoli, and as Misha had promised, she received an extra serving of carrots.

З часом їй почали подобатися і інші овочі.

Over time, she began to like other vegetables too.

Вона дізналася, що якщо поєднувати їх з морквою, смак був приємнішим.

She discovered that if you combine them with carrots, the taste was more pleasant.

Миша був радий, що діти стають здоровішими, а Оксана зрозуміла, що овочі - не такі вже й погані, особливо коли поруч улюблена морква.

Misha was happy that the children were becoming healthier, and Oksana realized that vegetables weren’t so bad, especially when her beloved carrots were around.