Серед гамірного ринку в Києві, де кольорові кіоски виставили свої товари, літня спека укривала все навколо теплом і ароматом свіжих овочів, квітів і людей.

Amidst the bustling market in Kyiv, where colorful stalls displayed their wares, the summer heat enveloped everything in warmth and the scent of fresh vegetables, flowers, and people.

Олена, молода жінка з завзяттям і швидкою реакцією, торгувала фруктами й овочами.

Olena, a young woman with zeal and quick reflexes, traded fruits and vegetables.

Вона була відома своєю винахідливістю, але мала прихований страх - страх не зуміти допомогти у надзвичайній ситуації.

She was known for her resourcefulness but had a hidden fear—a fear of not being able to help in an emergency.

Одного жаркого літнього дня Олена помітила, як серед натовпу впав чоловік середнього віку.

One hot summer day, Olena noticed a middle-aged man collapse amidst the crowd.

Люди почали кричати й бігати, створюючи ще більший хаос.

People began to shout and scatter, creating even more chaos.

Олена швидко підійшла до чоловіка, її серце билося швидше.

Olena quickly approached the man, her heart racing.

Він лежав на землі, не дихав.

He lay on the ground, not breathing.

Олені потрібно було діяти швидко.

Olena needed to act fast.

Вона звернулася до оточуючих людей: "Допоможіть!

She addressed the surrounding people: "Help!

Викликайте швидку допомогу!

Call an ambulance!"

" Люди розгублено роззиралися, але швидко почали діяти.

People looked around in confusion but soon sprang into action.

Хтось побіг за водою, інший дістав телефон і набирав номер швидкої.

Someone ran for water, another pulled out a phone and dialed for an ambulance.

Олена знала, що треба робити.

Olena knew what needed to be done.

Вона навчалася базовим навичкам першої допомоги, але ніколи не думала, що доведеться їх застосовувати.

She had learned basic first aid skills but never thought she would have to use them.

Вона нахилилася над чоловіком і почала робити штучне дихання та масаж серця.

She leaned over the man and began administering artificial respiration and chest compressions.

Її руки тремтіли, але вона не зупинялася.

Her hands trembled, but she did not stop.

З натовпу вийшов її знайомий з ринку, який знав, де знаходиться найближча клініка.

A familiar face from the market stepped out of the crowd, knowing where the nearest clinic was.

"Я знаю, де клініка!

"I know where the clinic is!

Ми можемо його відвести туди!

We can take him there!"

" – сказав він.

he said.

Олена кивнула, не припиняючи надавати допомогу.

Olena nodded, continuing to provide aid.

Час здався вічністю, але зрештою чоловік задихав.

Time seemed to stretch on forever, but eventually, the man gasped for air.

Його груди знову піднялися, і він повільно відкрив очі.

His chest rose again, and he slowly opened his eyes.

Натовп полегшено зітхнув, коли почули, як під'їжджає швидка.

The crowd sighed in relief as they heard the ambulance approaching.

Парамедики швидко забрали чоловіка, висловивши подяку Олені за її сміливість і швидкі дії.

Paramedics quickly took the man away, expressing their gratitude to Olena for her bravery and quick actions.

Вона була виснажена, але відчувала полегшення і гордість.

She was exhausted but felt relief and pride.

Її страх поступився місцем впевненості в своїх силах.

Her fear was replaced by confidence in her abilities.

Після цього дня Олена зрозуміла, що має в собі сили, які могла б використовувати навіть у самих стресових ситуаціях.

After that day, Olena realized she had the strength to handle even the most stressful situations.

Літо в Києві продовжувалося, ринок залишався гамірним і яскравим, і Олена знала: вона може справитись з будь-якою несподіванкою.

Summer in Kyiv continued, the market remained bustling and vibrant, and Olena knew she could handle any surprise that came her way.