Літнє сонце яскраво світило над стародавніми руїнами.

The summer sun was shining brightly over the ancient ruins.

Група школярів зібралася для екскурсії.

A group of schoolchildren gathered for an excursion.

Серед них були Петро та Оксана.

Among them were Petro and Oksana.

Давні стіни, зарослі рослинністю, зберігали у собі багато таємниць.

The ancient walls, overgrown with vegetation, held many secrets.

– Друзі, будьте уважні!

"Friends, be attentive!"

– казала вчителька, роздаючи завдання.

the teacher said as she handed out assignments.

Петро, захоплений новими місцями, ледве слухав її слова.

Petro, captivated by the new surroundings, barely listened to her words.

Його погляд привернула закрита зона.

His attention was drawn to a closed-off area.

Знак попереджав: "Вхід заборонено".

A sign warned: "No entry."

– Оксано, буде цікаво зазирнути туди, – шепотів Петро.

"Oksana, it would be interesting to take a look there," Petro whispered.

– Ні, Петре.

"No, Petro.

Ми маємо виконати завдання, – серйозно відповідала Оксана.

We have to complete the assignment," Oksana responded seriously.

Але Петро не міг стримати своєї цікавості.

But Petro couldn't contain his curiosity.

Як тільки вчителька відвернулася, він швидко скочив через огорожу.

As soon as the teacher turned away, he quickly jumped over the fence.

Оксана залишилась сумніватися.

Oksana stayed behind, hesitating.

Вона знала, що це може бути небезпечно.

She knew it could be dangerous.

– Петре, почекай!

"Petro, wait!"

– гукала вона, але його вже не було видно.

she called out, but he was already out of sight.

Оксана стояла на роздоріжжі: або завершити завдання, або допомогти Петру.

Oksana stood at a crossroads: to complete the assignment or to help Petro.

Вона взяла глибокий вдих і вирішила йти за ним.

She took a deep breath and decided to follow him.

Вузькі стежки вели у лабіринт руїн.

Narrow paths led into the labyrinth of ruins.

Оксана уважно слідувала слідами Петра.

Oksana carefully followed Petro's tracks.

Враз вона почула далекий крик.

Suddenly, she heard a distant cry.

Серце закалатало сильніше.

Her heart pounded harder.

Петро, мабуть, потрапив у біду.

Petro must have gotten into trouble.

Вона побігла на звук і знайшла його: він тримався за ногу, що була застрягла між каменями.

She ran toward the sound and found him: he was clutching his leg, which was stuck between the stones.

– Оксано, дякую, що прийшла, – сказав Петро зі сльозами на очах.

"Oksana, thank you for coming," Petro said, tears in his eyes.

Оксана взяла гілку і допомогла йому звільнити ногу.

Oksana took a branch and helped him free his leg.

Вона обережно вивела його з небезпечного місця назад до групи.

She cautiously led him out of the dangerous area back to the group.

– Я зрозумів, що інколи треба бути обережним, – сказав Петро, коли вони повернулися.

"I realized that sometimes you need to be careful," Petro said when they returned.

– І я зрозуміла, що інколи можна ризикнути, якщо це для друзів, – відповіла Оксана з посмішкою.

"And I realized that sometimes it's worth taking a risk if it's for friends," Oksana replied with a smile.

В кінці під екскурсії вони не тільки закінчили завдання, але й навчились розуміння і підтримки.

By the end of the excursion, not only had they completed the assignment, but they had also learned about understanding and support.

І хоча руїни залишилися тими ж, їхнє бачення світу змінилося.

And although the ruins remained the same, their outlook on the world had changed.