На пісок лягало тепле сонце, а хвилі спокійно пінилися біля берега в Одесі.

The warm sun was settling on the sand, and the waves were calmly fizzing near the shore in Odessa.

Люди йшли і розмовляли, сміх дітей розносився узбережжям.

People were walking and talking, and the laughter of children echoed along the coastline.

Ірина стояла, вдивляючись у морський горизонт, наче шукала відповідь на всі свої питання там, де вода зливалася з небом.

Iryna stood, gazing into the sea horizon as if searching for answers to all her questions where the water merged with the sky.

Це літо було особливим для Ірини.

This summer was special for Iryna.

Вона хотіла виграти стипендію на міжнародну програму обміну.

She wanted to win a scholarship for an international exchange program.

Для цього їй треба було створити чудовий проект.

For that, she needed to create an exceptional project.

Ірина мала двох друзів, які були їй важливі: Богдан і Поліну.

Iryna had two friends who were important to her: Bohdan and Polina.

Богдан був завжди спокійний, він любив жартувати і розслаблятися.

Bohdan was always calm; he loved joking and relaxing.

Поліна ж, новенька у їхньому класі, була загадковою і трохи замкнутою.

Polina, who was new to their class, was mysterious and a bit reserved.

"Іро, на що ти дивишся?

"Ira, what are you looking at?"

" - запитав Богдан, витираючи пісок з рук.

Bohdan asked, brushing the sand off his hands.

Ірина глибоко зітхнула.

Iryna sighed deeply.

"Думаю про наш проект.

"I'm thinking about our project.

Ми маємо мало часу.

We have little time.

А я навіть не знаю, чи справлюся," - відповіла вона.

And I don't even know if I can manage," she replied.

Поліна, яка стояла поруч, мовчала.

Polina, who was standing nearby, remained silent.

Вона мало говорила про себе, але Ірина відчувала, що за цією мовчанкою ховається щось значуще.

She spoke little about herself, but Iryna sensed that something significant was hidden behind this silence.

Одного разу Богдан підійшов до Ірини і тихо пробурмотів: "Мені здається, що Поліна щось приховує.

One day, Bohdan approached Iryna and quietly murmured, "I think Polina is hiding something.

Їй не можна довіряти.

She can't be trusted."

"Але Ірина вирішила інакше.

But Iryna decided otherwise.

"Ні, вона наша подруга.

"No, she's our friend.

Треба їй довіряти," - твердо відповіла вона.

We have to trust her," she replied firmly.

Дні минають швидко, і робота над проектом йшла повільно.

Days passed quickly, and the work on the project progressed slowly.

Одного вечора, фоном було спокійне море, Ірина, Богдан і Поліна сиділи на пляжі.

One evening, with the calm sea in the background, Iryna, Bohdan, and Polina sat on the beach.

Ірина вирішила запитати Поліну прямо: "Поліно, можна тебе щось запитати?

Iryna decided to ask Polina directly: "Polina, can I ask you something?

Чому ти приєдналась до нашої школи?

Why did you join our school?

Ти маєш щось важливе, що можеш нам розказати про свій досвід?

Do you have something important you could tell us about your experience?"

"Поліна поглянула на море і почала розповідати.

Polina looked out at the sea and began to speak.

Виявилося, що вона приїхала, бо в її родині трапилася трагедія.

It turned out she had come because of a tragedy in her family.

І тепер вона прагнула знайти новий початок і друзів, які б підтримали її.

Now she was seeking a new beginning and friends who would support her.

Ірина слухала з розумінням.

Iryna listened with understanding.

Її історія була важливою для проекту, і вона розповідаючи це, наче звільнялася від своїх страхів.

Her story was important for the project, and by sharing it, she seemed to free herself from her fears.

Це вразило Ірину.

This moved Iryna.

Вона зрозуміла, що довіра до інших може відкрити нові можливості.

She realized that trusting others could open new opportunities.

Богдан, бачачи щирість в Поліні, також змінив свою думку і почав активніше допомагати з проектом.

Seeing Polina's sincerity, Bohdan also changed his mind and started helping more actively with the project.

У результаті, їхній проект здобув неабиякий успіх.

As a result, their project was a huge success.

Вони представили його з усією щирістю і почуттям, які вкладали в нього, коли слухали історію Поліни.

They presented it with all the sincerity and emotion they had invested in it while listening to Polina's story.

Ірина виграла стипендію, але головним здобутком для неї стала дружба і довіра до її нових і старих друзів.

Iryna won the scholarship, but the biggest achievement for her was the friendship and trust with her new and old friends.

Ірина навчилася довіряти іншим, Богдан знайшов власну мотивацію, а Поліна почувалася нарешті прийнятою.

Iryna learned to trust others, Bohdan found his own motivation, and Polina finally felt accepted.

Їхній проект став символом їхнього єднання і довіри.

Their project became a symbol of their unity and trust.

Захід сонця над Одесою милував очі, і друзі відчували, що це літо стало незабутнім не лише завдяки проекту, але й через те, як вони зблизилися і стали сильнішими разом.

The sunset over Odessa delighted the eyes, and the friends felt that this summer had become unforgettable not only because of the project but also because of how they had grown closer and stronger together.