У самому центрі Києва, де зливаються старі кам'яні стіни з метушливими вулицями, стоїть велике, пошарпане Будівля Центрального відділення поліції.

In the very heart of Kyiv, where old stone walls merge with bustling streets, stands the large, battered building of the Central Police Department.

Тут завжди метушня: люди приходять, йдуть, вирішують свої проблеми.

There is always commotion here; people come, go, and solve their problems.

Саме в цій будівлі, де запах старих меблів змішується з нервовим напруженням, зібралося троє людей.

Inside this building, where the smell of old furniture mixes with nervous tension, three people had gathered.

Ярослав, турист з маленького містечка на заході України, стояв у черзі з сумкою на плечі.

Yaroslav, a tourist from a small town in western Ukraine, stood in line with a bag on his shoulder.

Він ретельно тримав у руці стос документів.

He was carefully holding a stack of documents in his hand.

Останній документ, його паспорт, був сьогодні вкрадений.

The last document, his passport, had been stolen today.

Ярослав планував подорожувати Європою цього літа, але тепер усе під питанням.

Yaroslav had planned to travel around Europe this summer, but now everything was in question.

Ігор, досвідчений поліцейський, стояв біля свого столу і переглядав звіти.

Ihor, an experienced police officer, stood by his desk, reviewing reports.

Його втомлений вигляд не обіцяв великого ентузіазму.

His tired look did not promise much enthusiasm.

Він бачив багато туристів з їхніми проблемами, тому був дещо скептичним.

He had seen many tourists with their problems, so he was somewhat skeptical.

Але серед них виділяється інший персонаж.

But among them, another character stood out.

Леся, дитяча подруга Ярослава, уже кілька років жила в Києві.

Lesya, Yaroslav's childhood friend, had been living in Kyiv for several years.

Вона знала місто і його звичаї як свої п’ять пальців.

She knew the city and its customs like the back of her hand.

Вона прийшла сюди на допомогу Ярославу.

She came here to help Yaroslav.

— Привіт, Леся, — сказав Ярослав, коли вона нарешті підійшла.

"Hello, Lesya," Yaroslav said as she finally approached.

— Привіт, Ярославе, — відповіла вона.

"Hello, Yaroslav," she replied.

— Не переживай, ми скоро все вирішимо.

"Don't worry, we will resolve everything soon."

Разом вони підійшли до столу Ігора.

Together they approached Ihor's desk.

— Доброго дня, — сказав Ярослав, трохи нервуючи.

"Good day," Yaroslav said, a little nervous.

— Мене звати Ярослав, у мене вкрали паспорт.

"My name is Yaroslav, my passport was stolen."

Ігор підняв погляд, трохи пошарпався у своїй стільці і сказав:— Тут багато таких випадків.

Ihor looked up, shuffled a bit in his chair, and said: "There are many such cases.

Ваша заява — лише одна з багатьох.

Your report is just one of many."

Ярослав пояснив усе Ігореві, але той тримався свого скептичного тону.

Yaroslav explained everything to Ihor, but he maintained his skeptical tone.

Леся, бачивши таку байдужість, вирішила втрутитися:— Ігоре, — сказала Леся, дивлячись йому прямо в очі.

Seeing this indifference, Lesya decided to intervene: "Ihor," Lesya said, looking him straight in the eye.

— Це важливо.

"This is important.

Ярослав планував свою подорож давно.

Yaroslav has been planning his trip for a long time.

Будь ласка, допоможіть нам.

Please, help us."

Ігор зітхнув і почав задавати більше запитань.

Ihor sighed and began asking more questions.

Він записав усі деталі і взявся за перегляд внутрішньої бази даних.

He noted all the details and started to review the internal database.

А тим часом Ярослав і Леся сиділи на старій лавці і хвилювалися.

Meanwhile, Yaroslav and Lesya sat on an old bench, worried.

Через якусь годину, Ігор підійшов до них і сказав:— Є сюрприз.

After about an hour, Ihor approached them and said: "There's a surprise.

Я знайшов інформацію.

I found some information.

Ми бачили підозрілого чоловіка біля місця, де у вас вкрали паспорт.

We saw a suspicious man near the place where your passport was stolen.

Можливо, це наша підказка.

This might be our lead."

Ярослав і Леся мали надію.

Yaroslav and Lesya were hopeful.

Вони слідували Ігорю до іншої частини відділення, де поліцейський показав їм кадри з камер спостереження.

They followed Ihor to another part of the station, where the officer showed them footage from surveillance cameras.

На них було видно чоловіка, який швидко залишає місце злочину.

It showed a man quickly leaving the scene of the crime.

Ігор доклав усіх зусиль, щоб розшукати чоловіка.

Ihor put all his efforts into tracking down the man.

Вдень і вночі вони працювали, і нарешті, через кілька днів, поліцейським вдалося повернути паспорт Ярославу.

Day and night they worked, and finally, after a few days, the police managed to return Yaroslav's passport.

— Дякую, — сказав Ярослав з полегшенням.

"Thank you," Yaroslav said with relief.

— Ви врятували мої плани.

"You saved my plans."

Ігор посміхнувся:— Будь ласка.

Ihor smiled: "You're welcome.

І наступного разу будьте обережнішими.

And next time, be more careful."

Ярослав вийшов з поліцейської дільниці, тримаючи свій паспорт і відчуваючи більше впевненості.

Yaroslav left the police station, holding his passport and feeling more confident.

Він більше зрозумів не тільки складнощі, але й доброту цього великого міста.

He had not only understood the complexities but also the kindness of this big city.

Разом з Лесею, він знав, що тепер готовий до будь-яких несподіванок.

Together with Lesya, he knew he was now ready for any surprises.

Літо ще було попереду, а з ним і нові пригоди.

Summer was still ahead, along with new adventures.