Олена і Тарас стояли на краю старовинних грецьких руїн.

Olena and Taras stood at the edge of the ancient Greek ruins.

Сонце було вже низько, золоте світло проливалося на зруйновані мармурові колони.

The sun was already low, and golden light spilled over the crumbling marble columns.

Старі кам'яні різьблення проглядали крізь плющ.

Old stone carvings peeked through the ivy.

Олена, відома археолог, дивилася на руїни з захопленням.

Olena, a renowned archaeologist, gazed at the ruins with admiration.

Вона мала сміливу натуру.

She had a daring nature.

Тарас, її помічник, був обережніший, трохи незграбний, але завжди поруч, коли Олена потребувала підтримки.

Taras, her assistant, was more cautious, a bit clumsy, but always there when Olena needed support.

"Дивись, Тарасе!

"Look, Taras!

Тут є щось незвичне," сказала Олена та вказала на старий камінь з дивними знаками.

There's something unusual here," said Olena, pointing to an old stone with strange markings.

Тарас підійшов ближче, розглядаючи його з цікавістю.

Taras stepped closer, examining it with curiosity.

Він обережно потягнув за один з виступів.

He carefully pulled on one of the protrusions.

Все одразу сталося.

Everything happened at once.

Руїни почали ламатися, і з глибини під землею чувся глухий гул.

The ruins began to crumble, and a deep rumble emanated from beneath the ground.

Олена та Тарас перезирнулися.

Olena and Taras exchanged glances.

Кам'яні стіни навколо них почали видавати звуки, наче промовляли.

The stone walls around them began to produce sounds, as if they were speaking.

"Це якесь хитре механізм," прошепотів Тарас, трохи зляканий.

"This is some kind of mechanism," Taras whispered, slightly frightened.

Олена кивнула, хоча і їй було страшно.

Olena nodded, though she was scared too.

"Треба дізнатися, як це вимкнути, поки ми тут не залишилися назавжди," сказала вона.

"We need to figure out how to turn this off before we get stuck here forever," she said.

Вони обережно рушили в середину руїн, обстежуючи кожен куток.

They cautiously moved into the depths of the ruins, inspecting every corner.

Камені перешіптувались між собою, створюючи ілюзію, що це стародавні голоси.

The stones seemed to whisper to each other, creating the illusion of ancient voices.

Проходячи вузьким коридором, Тарас випадково штовхнув вазу, і та з гуркотом впала.

As they walked down a narrow corridor, Taras accidentally bumped into a vase, which fell with a crash.

"Ой!

"Oops!"

" - вигукнув він.

he exclaimed.

Олена одразу підійшла, допомагаючи йому підняти її.

Olena quickly came over to help him lift it.

Коли вони нахилилися, виявилося, що під вазою був потайний клапан.

When they bent down, they discovered a hidden lever under the vase.

"Мабуть, це важіль!

"That must be the lever!"

" вигукнула Олена, але праздник закінчився сміхом, коли вони побачили, що він назад кута, і треба було стати в досить незручну позу, щоб до нього дістатися.

Olena exclaimed, but their excitement turned into laughter when they saw it was set back in a corner, and they would have to contort themselves into an awkward position to reach it.

"Це точно не буде зручно," сказав Тарас, але вони вирішили спробувати.

"This won't be easy," said Taras, but they decided to give it a try.

Після кількох невдалих спроб, їм вдалося натиснути важіль.

After several failed attempts, they managed to press the lever.

Звуки поступово стихли, і руїни знову стали тихими.

The sounds gradually subsided, and the ruins grew silent once more.

Олена та Тарас були покриті стародавнім пилом і дрібними уламками каменю, але вони сміялися.

Olena and Taras were covered in ancient dust and small bits of stone, but they laughed.

“Це було якось… незабутньо," сказала Олена, витираючи пил з обличчя.

"That was... something unforgettable," said Olena, wiping the dust from her face.

Тарас кивнув, усміхаючись.

Taras nodded, smiling.

Вони вийшли з руїн, тримаючись за руки.

They emerged from the ruins, holding hands.

Попри пережитий страх, ця пригода зблизила їх.

Despite the fear they experienced, this adventure brought them closer.

Вони вирішили бути ще обережнішими на майбутнє, але також відчули сильніший зв'язок один з одним.

They decided to be even more careful in the future but also felt a stronger bond with each other.

Руїни залишилися позаду, та тінь їхньої таємниці тепер була частиною історії, яку розказатимуть.

The ruins were left behind, and the shadow of their secret was now a part of a story to be told.