Смерть теплом огортала покинуті будівлі.

Death cloaked the abandoned buildings in warmth.

Літо в зоні відчуження Чорнобиля було особливим.

Summer in the Chernobyl exclusion zone was unique.

Зруйновані будинки заростали зеленню, на якій яскраво світило сонце.

The ruined houses were overgrown with greenery, brightly lit by the sun.

Хаос після апокаліпсису залишив свої шипи в руїнах цього місця.

The chaos after the apocalypse left its thorns in the ruins of this place.

Солом’яний вітер не приносив спокою, тільки додаткові звуки далеких витягів.

The straw wind brought no peace, only additional sounds of distant echoes.

Оксана, Михайло та Ірина пробиралися крізь густий ліс.

Oksana, Mykhailo, and Iryna were making their way through the dense forest.

В середньому кишені Оксана носила мапу.

Oksana carried a map in her side pocket.

Вона мала знайти артефакт, про який часто говорили.

She had to find the artifact that was often spoken of.

Вона вважала, що артефакт може повернути життя світу.

She believed the artifact could bring life back to the world.

Михайло йшов попереду.

Mykhailo walked ahead.

Він був мовчазний, але в його очах можна було побачити старі війни.

He was silent, but the old wars could be seen in his eyes.

Ірина йшла за ними, постійно озираючись.

Iryna followed them, constantly looking back.

«Ми ось-ось на місці,» сказав Михайло, коли вони зупинилися біля зруйнованої будівлі.

"We're almost there," Mykhailo said as they stopped near a ruined building.

«Мені важко вірити у ці легенди,» говорила Ірина, але обережно заходила всередину.

"It's hard for me to believe in these legends," Iryna spoke as she cautiously entered.

Їх зустріли тихі, похмурі кімнати.

They were met with quiet, gloomy rooms.

Від цього місця віяв небажаний запах таємниць.

The place exuded an unwanted smell of secrets.

Раптом почувся гуркіт, і група зупинилась.

Suddenly, a rumble was heard, and the group froze.

Перед ними встали мутовані створіння.

Mutated creatures stood before them.

Вони були страшні та потворні.

They were terrifying and hideous.

Оксана знала, що шансів мало, але вона вирішила ризикнути.

Oksana knew the odds were slim, but she decided to take the risk.

«Ми мусимо дістати артефакт!

"We must get the artifact!"

» заявила вона, впевнено дивлячись на своїх друзів.

she declared, looking confidently at her friends.

Михайло вирішив очолити цей бій.

Mykhailo decided to lead this fight.

Його серце билося швидше, але від страху не було сумнівів.

His heart was beating faster, but there was no doubt from fear.

Він кинувся вперед, вживаючи власні старі навички солдата.

He rushed forward, using his old soldier skills.

Ірина ж допомагала ззаду, використовуючи хімічні засоби проти мутантів.

Iryna helped from behind, using chemical agents against the mutants.

Один за одним створіння падали, але боротьба була запеклою.

One by one, the creatures fell, but the battle was fierce.

Оксана побачила, як Михайло важко дихає, але не здається.

Oksana saw how Mykhailo was breathing heavily but did not give up.

Він боровся до останнього.

He fought to the last.

В той час Ірина нарешті побачила секретний прихований артефакт.

At that moment, Iryna finally saw the hidden artifact.

Вона побігла до нього, відчайдушно намагаючись його добути.

She ran to it, desperately trying to retrieve it.

Але один з мутантів атакував Михайла.

But one of the mutants attacked Mykhailo.

Він зміг відштовхнути його, але ціною власного життя.

He managed to push it away, but at the cost of his own life.

«Ні!

"No!"

» закричала Оксана, забуваючи про все, кинулася до Михайла.

Oksana shouted, forgetting everything, and rushed to Mykhailo.

Він посміхнувся, хоча біль затьмарював його обличчя.

He smiled, though pain clouded his face.

«Рятуйте світ,» прошепотів він перед тим, як закрити очі назавжди.

"Save the world," he whispered before closing his eyes forever.

Оксана взяла артефакт в руки, а Ірина мовчки спостерігала.

Oksana took the artifact in her hands, while Iryna silently watched.

Вони вийшли в літнє сонце, що світило яскраво, ніби підбадьорюючи їх.

They stepped out into the summer sun, which shone brightly as if cheering them on.

Оксана зрозуміла, що знала завжди – довіряти своїм інстинктам.

Oksana understood what she had always known – to trust her instincts.

Ірина, з артефактом у руках, вперше відчула надію.

Iryna, with the artifact in hand, felt hope for the first time.

Світ може бути врятований, і вони більше не були самотні в цій місії.

The world could be saved, and they were no longer alone in this mission.

Хоч Михайло і пішов, він знайшов свій мир і стала героям для цих двох жінок.

Though Mykhailo was gone, he had found his peace and became a hero for these two women.

Ірина та Оксана продовжили свою подорож, веригаючи на краще майбутнє.

Iryna and Oksana continued their journey, hoping for a better future.