В Карпатах, де гори вкриті зеленню, сонце щедро обігріває землю.

In the Carpathians, where the mountains are covered in greenery, the sun generously warms the land.

Літо в розпалі.

Summer is in full swing.

Шумлять потоки, і тихо колишуться польові квіти.

Streams murmur, and meadow flowers gently sway.

Тут, на природі, Оксана організувала сімейний зліт.

Here in nature, Oksana has organized a family gathering.

Всі зібралися, щоб разом відсвяткувати День Незалежності.

Everyone has come together to celebrate Independence Day.

Цього року для Тараса цей день особливий.

This year, the day holds special meaning for Taras.

Після багатьох років за кордоном він повернувся до України, і тепер намагається знайти своє місце серед рідних.

After many years abroad, he has returned to Ukraine and is now trying to find his place among his family.

Тарас відчуває суміш захоплення та тривоги.

Taras feels a mix of excitement and anxiety.

Після стількох років у чужій країні все тут здається іншим.

After so many years in a foreign country, everything here seems different.

Він дивиться на знайомі обличчя навколо - всі трохи змінилися, особливо Бодан.

He looks at the familiar faces around him—everyone has changed a bit, especially Bodan.

Бодан, його двоюрідний брат, здається, затаїв якийсь гнів.

Bodan, his cousin, seems to have some hidden anger.

Тарас знає, що за цей час вони загубили зв'язок.

Taras knows they've lost touch over the years.

Йому важко зрозуміти, чому Бодан відчуває до нього відчуження.

He finds it difficult to understand why Bodan feels distant from him.

"Тарасе, допоможеш мені накрити на стіл?

"Taras, will you help me set the table?"

" - питає Оксана, виймаючи домашні страви з корзини.

Oksana asks, taking homemade dishes out of the basket.

Вона завжди знала, коли краще відволіктись роботою.

She always knew when it was best to distract oneself with work.

Тарас зітхає, але з радістю допомагає сестрі.

Taras sighs but gladly helps his sister.

Він хоче знайти спосіб порозумітися з Боданом, але не знає, як це зробити.

He wants to find a way to reconcile with Bodan but doesn't know how to do it.

Часом йому здається, що це неможливо.

At times, it seems impossible.

Увечері, коли зірки вже прикрашають небо, рідні збираються навколо вогнища.

In the evening, when stars already adorn the sky, the family gathers around the campfire.

Бодан сидить трохи осторонь, на відстані.

Bodan sits a bit apart, at a distance.

Оксана розказує цікаві історії, всі сміються, але Тарас не перестає думати про їхню непросту ситуацію.

Oksana tells interesting stories, everyone laughs, but Taras can't stop thinking about their complicated situation.

Наступного ранку вони йдуть у похід.

The next morning, they go hiking.

Гори відкривають неймовірні краєвиди, але природний красень несподівано змінюється.

The mountains reveal incredible views, but the beautiful scenery unexpectedly changes.

Зі сходу насуваються темні хмари, і враз починається сильний дощ.

Dark clouds approach from the east, and suddenly a heavy rain begins.

Група розпорошується, всі шукають укриття.

The group scatters, everyone searching for shelter.

Залишившись вдвох під великою смерекою, Тарас і Бодан опиняються змушеними співпрацювати.

Left alone under a large spruce tree, Taras and Bodan find themselves forced to cooperate.

Дощ холодний, але дискомфорту додає не стихія, а тиша між ними.

The rain is cold, but it's the silence between them that adds more discomfort.

"Чому ти мене уникаєш?

"Why are you avoiding me?"

" - нарешті запитує Тарас.

Taras finally asks.

Бодан зітхає.

Bodan sighs.

"Я думав, ти покинув нас.

"I thought you abandoned us.

Тебе довго не було.

You were gone for so long."

""Я не залишав вас.

"I didn't leave you.

Просто був далеко," - відповідає Тарас, відчуваючи, як багатолітній біль покидає його серце.

I was just far away," Taras replies, feeling the long-standing pain leave his heart.

"Але завжди думав про вас.

"But I always thought about you.

Про дім.

About home."

"Інтенсивність моменту, а може й спільна боротьба із стихією, змушує обох замислитися над сенсом простих речей.

The intensity of the moment, or perhaps the shared struggle against the elements, prompts both to reflect on the meaning of simple things.

Вони говорять про минуле, про майбутнє, про всі, що їх турбує і приносить радість.

They talk about the past, the future, everything that worries or brings them joy.

І в радісну мить здається, що між ними більше немає перешкод.

And in the joyful moment, it seems that there are no more barriers between them.

Коли дощ вщухає, вони повертаються до родини.

When the rain stops, they return to the family.

Тепер між ними немає незрозумілості.

Now there is no misunderstanding between them.

Тарас відчуває, як зв'язок із ними стає міцнішим.

Taras feels the bond with them growing stronger.

Він знає, що його подорожі змінили його, але це не означає, що він втратив своє коріння.

He knows that his travels have changed him, but it doesn't mean he has lost his roots.

Родина приймає його таким, яким він є.

The family accepts him as he is.

Свято продовжують, сповнені радості і спільних планів на майбутнє.

The celebration continues, filled with joy and shared plans for the future.

Тарас вдивляється в далекосяжні гори.

Taras gazes into the far-reaching mountains.

Тепер він чітко знає: повернення додому — це новий початок.

Now he clearly knows: returning home is a new beginning.

Тут, із рідними, він знаходить те, що шукав.

Here, with his loved ones, he finds what he was looking for.