Легкий літній вітерець пестить обличчя у мальовничих Карпатах.

A gentle summer breeze caresses the face in the picturesque Carpathians.

Тут, серед зелених пагорбів, стоїть польовий госпіталь.

Here, amidst the green hills, stands a field hospital.

Усередині чути шум, але не від щасливих розмов чи співів, а від тривожних звуків лікарських приладів.

Inside, there is noise, but not from joyous conversations or singing, rather from the anxious sounds of medical equipment.

Оксана, медсестра з великим серцем, біжить від одного ліжка до іншого.

Oksana, a nurse with a big heart, runs from one bed to another.

Вона працює без відпочинку, намагаючись допомогти всім хворим.

She tirelessly works to help all the sick.

Але тривожить її не лише пацієнти - її колеги теж захворіли.

But it's not just the patients that trouble her—her colleagues have also fallen ill.

Оксана пам'ятає той момент, коли зрозуміла, що це не просто втома.

Oksana recalls the moment she realized it wasn't just fatigue.

Михайло, лікар з пильними очима, довго міркував про дивну хворобу.

Mykhailo, a doctor with keen eyes, pondered the strange illness for a long time.

Він знав, що причина непевна, але підозрював, що щось приховується у стінах їхнього госпіталя.

He knew the cause was uncertain but suspected something lurking within the walls of their hospital.

Він побіг до Оксани.

He ran to Oksana.

"Ми маємо з’ясувати, що це таке," - сказав він з рішучістю.

"We need to figure out what this is," he said with determination.

"Треба поговорити з Іванною.

"We need to talk to Ivanna.

Вона відповідає за постачання.

She's in charge of supplies.

Можливо, щось знає," - відповіла Оксана.

Maybe she knows something," Oksana replied.

Іванна в цей час стояла поруч, стримуючи нервове тремтіння в руках.

Ivanna stood nearby, trying to suppress the nervous tremor in her hands.

Вона захищала тіні минулого, слові якого розуміння мала лише вона.

She harbored shadows of the past, the significance of which only she understood.

Це був День Незалежності України.

It was Ukraine's Independence Day.

У госпіталі мало бути свято, але замість веселощів - серйозна робота.

There was supposed to be a celebration in the hospital, but instead of festivities, serious work was underway.

Оксана з Михайлом вирішили поговорити з Іванною про нову партію трав, яка нещодавно надійшла.

Oksana and Mykhailo decided to talk to Ivanna about the new batch of herbs that had recently arrived.

"Ці трави мали бути для страв," - зізналася Іванна і опустила очі на підлогу.

"These herbs were meant for dishes," Ivanna admitted, lowering her eyes to the floor.

"Але я не впевнена в їхній якості.

"But I'm not sure about their quality.

Мій знайомий обіцяв, що все буде гаразд..."

A friend of mine promised everything would be fine..."

Враз Оксана зрозуміла: причина може бути в цих травах.

Suddenly, Oksana realized: the cause could be these herbs.

Разом з Михайлом вони швидко перевірили запаси.

Together with Mykhailo, they quickly checked the supplies.

Виявилося, що саме ці трави були використані для їжі, яку вживали всі.

It turned out that these herbs had been used in the food everyone consumed.

Тепер потрібно було оперативно діяти: видалити заражені продукти і попередити інших.

They needed to act quickly: remove the contaminated products and warn others.

Робота була важка, але необхідна.

The work was tough but necessary.

Оксана і Михайло разом не тільки запобігли розповсюдженню хвороби, але й зміцнили віру всіх у госпіталі.

Oksana and Mykhailo not only prevented the spread of the illness but also strengthened everyone's trust in the hospital.

Коли хвороба була подолана, всі зібралися на невелике свято.

When the illness was overcome, everyone gathered for a small celebration.

Повітря наповнилось українськими піснями, і хоча святкування було не таким, як очікувалося, всі раділи, що можуть бути разом.

The air was filled with Ukrainian songs, and although the celebration wasn't as expected, everyone was happy to be together.

Після того дня, Оксана стала для багатьох не просто колегою, але й лідером.

After that day, Oksana became more than just a colleague to many; she became a leader.

Її зусилля не залишилися не поміченими, а впевненість виросла як пшеничні колоски на полях їхньої Батьківщини.

Her efforts did not go unnoticed, and her confidence grew like the wheat stalks in the fields of their homeland.