Листя вкривало стежки ботанічного саду в Києві.

Leaves covered the paths of the botanical garden in Kyiv.

Осінь була в розпалі.

Autumn was in full swing.

Жовті та червоні кольори нависали над Оксаною, яка тримала ноутбук у руках.

Yellow and red colors hung above Oksana, who was holding a laptop in her hands.

Її очі були зосереджені.

Her eyes were focused.

Вона переходила з теплиці на лавку, намагаючись зловити Wi-Fi сигнал поміж деревами.

She moved from the greenhouse to a bench, trying to catch a Wi-Fi signal among the trees.

Оксана була ботаніком.

Oksana was a botanist.

Вона жила квітами і листям.

She lived for flowers and leaves.

Але ще більше вона жила надією.

But she lived even more for hope.

Надією на те, що колись зможе бачити Івана не тільки на екрані ноутбука.

The hope that one day she could see Ivan not just on a laptop screen.

Іван, з іншого боку, завжди сміявся з цього.

Ivan, on the other hand, always laughed about this.

Живучи у різних часових зонах, часто траплялися непорозуміння.

Living in different time zones often led to misunderstandings.

Йому це здавалося кумедним.

He found it amusing.

Але не Оксані.

But not Oksana.

"Ну як так можна!

"How can this be!?"

- бурмотіла Оксана собі під ніс, знову вимикаючи комп'ютер.

Oksana muttered under her breath, turning off the computer again.

- О шостій вечора-то буде о котрій у нього?

"If it's six in the evening, what time is it for him?"

" Вона була вже втомлена від безкінечних розрахунків.

She was tired of endless calculations.

Тільки вдома, у своїй малесенькій кухні, вона вирішила діяти.

Only at home, in her tiny kitchen, did she decide to take action.

Кожну стіну вкрили стікери з годинами та підписами: "Київ - 8:00, Нью-Йорк - 1:00" та інші недоладні нотатки.

Every wall was covered with sticky notes marked with times and labels: "Kyiv - 8:00, New York - 1:00" and other disheveled notes.

Смартфон міг вирішити це, але вона любила свою систему.

A smartphone could solve this, but she loved her system.

Одного осіннього вечора, Оксана сіла перед камерою.

One autumn evening, Oksana sat in front of the camera.

"Цього разу точно не схиблю", - сказала сама собі.

"This time I won't mess up," she told herself.

Вона почала говорити до Івана, не підозрюючи, що рекордер записує кожне її слово.

She began speaking to Ivan, unaware that the recorder was capturing every word.

"Іван!

"Ivan!

Ну скільки разів.

How many times...

Це вже не смішно!

This isn't funny anymore!"

" Вона зараз емоційно розповідала про всі свої пригоди та спроби з часами.

She was passionately recounting all her adventures and attempts with the time differences.

І тут сталося несподіване.

Then the unexpected happened.

Відео, замість того щоб бути відправленим приватно, завантажилося на спільний чат.

Instead of being sent privately, the video was uploaded to a public chat.

Іван, побачивши це, зателефонував їй.

Seeing this, Ivan called her.

Його сміх розливався по кімнаті.

His laughter filled the room.

"Оксано, ти герой!

"Oksana, you're a hero!

Давай налаштуємо календар разом!

Let's set up the calendar together!"

"Вони з’єднали часи своїх міст.

They synchronized the times of their cities.

Вперше — без помилок.

For the first time — without any mistakes.

Оксана також почала сміятися.

Oksana also started laughing.

Вона зрозуміла, що цей хаос лише зближав їх.

She realized that this chaos only brought them closer.

Вони синхронізували свої календарі і пообіцяли навідувати один одного частіше, без жодних труднощів з часом.

They synchronized their calendars and promised to visit each other more often, without any time troubles.

Вона знайшла у веселості хаосу те, що робило її життя яскравішим.

She found in the humor of chaos something that made her life brighter.

Обіймаючи азарт випадковостей, Оксана і Іван знайшли нову силу в своїх стосунках і справжню радість у гуморі.

Embracing the thrill of unpredictability, Oksana and Ivan discovered new strength in their relationship and true joy in humor.

Була осінь, а в серці вже крокував теплий весняний вітерець.

It was autumn, but in her heart, a warm spring breeze was already blowing.