У Кийові було осіннє післяполудне.

In Kyiv, it was an autumn afternoon.

Дерева встилали вулиці жовтим та помаранчевим листям.

The trees carpeted the streets with yellow and orange leaves.

Повітря було холодним, і діти поспішали додому, несучи важкі рюкзаки.

The air was cold, and children hurried home, carrying heavy backpacks.

Олена завжди полюбляла тихі прогулянки додому.

Olena always enjoyed quiet walks home.

Вона була тихою і замисленою дівчиною, і часто заглиблювалась у свої думки про книжки та малюнки.

She was a quiet and thoughtful girl, often lost in her thoughts about books and drawings.

Але сьогодні її турбувало інше.

But today, something else troubled her.

Їй хотілося знайти нового друга, але вона боялася, що її відкинуть.

She wanted to find a new friend but feared rejection.

Юрій, її однокласник, висловлював зовсім іншу енергію.

Yuriy, her classmate, had a completely different energy.

Він був веселим, завжди знаходив нові пригоди, і швидко ставав душею будь-якої компанії.

He was cheerful, always finding new adventures, and quickly became the life of any party.

Він підійшов до Олени, як тільки вони вийшли зі школи.

He approached Olena as soon as they left school.

"Ходімо разом додому?

"Shall we walk home together?"

" – запитав Юрій.

Yuriy asked.

Олена відчувала, як всередині все здригнулося від несподіванки, але кивнула.

Olena felt a jolt of surprise inside but nodded.

Це був її шанс.

This was her chance.

Вони повільно йшли вулицею, дивуючись кольорам осені.

They walked slowly down the street, marveling at the autumn colors.

Перший вітер зірвав листок, і він впав просто до ніг Олені.

The first wind blew down a leaf, and it landed right at Olena's feet.

Вона замислилась, а тоді взялася за розмову.

She reflected for a moment, then started a conversation.

"Я люблю малювати," – промовила вона тихо, відчуваючи, як серце б'ється швидше.

"I love to draw," she said quietly, feeling her heart beat faster.

"Малюю осінь, тварини в лісі…" Вона боялася, що це не зацікавить Юрія, але той зупинився і глянув на неї.

"I draw autumn, animals in the forest..." She was afraid Yuriy wouldn't be interested, but he stopped and looked at her.

"Справді?

"Really?"

" – широко усміхнувся Юрій.

Yuriy smiled broadly.

"Це звучить круто!

"That sounds cool!

У нас є проект у школі про природу.

We have a school project about nature.

Можеш допомогти нам?

Could you help us?"

"Ці прості слова були як теплий вітер.

These simple words were like a warm breeze.

Олена відчула, як страх втрачає силу.

Olena felt her fear losing its grip.

Вона посміхнулася вперше за день.

She smiled for the first time that day.

"Так, звісно!

"Yes, of course!

Це було б прекрасно.

That would be wonderful."

"І так, з тієї миті, їх з Оленою розпочалася нова дружба.

And so, from that moment, a new friendship began for Olena and Yuriy.

Юрій доброзичливо розмовляв про проект, обговорюючи, як вони можуть разом зобразити осінь на папері.

He kindly talked about the project, discussing how they could portray autumn on paper together.

Олена відчувала, як страх відступає, і в її душі з'являється впевненість.

Olena felt her fear retreating, and a sense of confidence growing inside her.

З того осіннього дня Олена більше не відчувала страх перед відмовою.

From that autumn day on, Olena no longer felt afraid of rejection.

Вона відкрила для себе світ самовираження і розуміла, що справжня дружба будується на спільних інтересах і доброзичливості.

She discovered a world of self-expression and understood that true friendship is built on shared interests and kindness.

І тепер з радістю чекала кожного нового шкільного дня поруч зі своїми друзями.

Now she joyfully looked forward to each new school day with her friends.