В офісі компанії, прикрашеному гарбузами і павутиною, царювала осіння атмосфера.

In the company's office, decorated with pumpkins and cobwebs, an autumn atmosphere reigned.

Жовте листя падало за великими вікнами, а всередині колеги з нетерпінням чекали на Halloween.

Yellow leaves were falling outside the large windows, while inside, colleagues eagerly awaited Геловін.

В одному з кабінетів сиділа Оксана, відповідальна проект-менеджерка, яка готувала важливу презентацію для Наталії, своєї вимогливої начальниці.

In one of the offices sat Oksana, the responsible project manager, who was preparing an important presentation for Nataliya, her demanding boss.

Оксана працювала пліч-о-пліч з Юрієм.

Oksana worked side by side with Yuriy.

Юрій завжди був готовий допомогти і підтримати, хоч сам мріяв про підвищення.

Yuriy was always ready to help and support, though he dreamt of a promotion himself.

Сьогодні Оксана відчувала легке запаморочення.

Today, Oksana felt a slight dizziness.

Вона старалася ігнорувати це відчуття, адже презентація була дуже важлива.

She tried to ignore this feeling, knowing that the presentation was very important.

Але, почувалася вона дедалі гірше.

However, she felt progressively worse.

Перед самою зустріччю запаморочення стало сильніше.

Just before the meeting, the dizziness intensified.

Оксана відчувала, що не може продовжувати.

Oksana felt that she couldn't go on.

Вона вагалася, що робити.

She hesitated, unsure of what to do.

Нарешті, вона вирішила поговорити з Юрієм.

Finally, she decided to talk to Yuriy.

"Юрію," - тихо сказала вона, - "мені дуже зле.

"Yuriy," she said quietly, "I feel very unwell.

Не знаю, чи зможу виступити.

I don't know if I can present."

"Юрій задумався і погодився.

Yuriy thought for a moment and agreed.

"Ти головне не хвилюйся.

"Don't worry.

Ми щось придумаємо.

We will figure something out.

Йдемо до Наталії.

Let's go to Nataliya."

"Заходячи до кабінету начальниці, Оксана відчула нову хвилю запаморочення.

Entering the manager's office, Oksana felt a new wave of dizziness.

Вона сіла, і Юрій взяв слово.

She sat down, and Yuriy took over.

Наталія спочатку була здивована, але уважно слухала Юрія, який пояснив ситуацію.

Nataliya was initially surprised but listened attentively to Yuriy, who explained the situation.

Він сміливо продовжив презентацію, використовуючи підготовлені Оксаною матеріали.

He bravely continued the presentation using the materials prepared by Oksana.

Коли все закінчилося, Оксана дякувала Юрію.

When it was all over, Oksana thanked Yuriy.

"Ти мене врятував," - сказала вона.

"You saved me," she said.

Наталія оцінила роботу обох.

Nataliya appreciated the work of both.

Вона звернула увагу на відповідальність Юрія і запропонувала йому брати більше проєктів.

She noted Yuriy's responsibility and suggested he take on more projects.

Оксана ж, нарешті, звернулася до лікаря.

As for Oksana, she finally visited a doctor.

Після кількох візитів вона зрозуміла, як важливо піклуватися про своє здоров'я.

After a few visits, she realized how important it was to take care of her health.

Вона також побачила, що її колеги справді хвилюються за неї.

She also saw that her colleagues genuinely cared for her.

Вони цінують Оксану як людину, а не лише як працьовитого працівника.

They valued Oksana as a person, not just as a hardworking employee.

Повернувшись до офісу, Оксана знову побачила гарбузові прикраси.

Returning to the office, Oksana saw the pumpkin decorations once more.

Осінь тривала, викликаючи у неї нові відчуття спокою і вдячності.

Autumn continued, bringing her new feelings of peace and gratitude.

Тепер вона знала, що робота важлива, але здоров’я - ще більше.

Now she knew that work was important, but health was even more so.

І колеги стали не просто людьми з роботи, а справжніми друзями.

And her colleagues had become not just people from work but true friends.