Осінь у Карпатах була чарівною.

Autumn in the Karpaty was enchanting.

Листя на деревах сяяло золотом та червоним вогнем, а холодне повітря приносило з собою запах хвої та свіжості.

The leaves on the trees glowed with gold and red fire, and the cold air carried the scent of pine and freshness.

В таку пору року родина Оксани зібралася у невеличкій хатині на схилі гори.

During this time of year, Oksana's family gathered in a small cabin on the mountainside.

Оксана, молода художниця з великими амбіціями, приїхала сюди за натхненням.

Oksana, a young artist with big ambitions, came here for inspiration.

Їй скоро треба було виставити свої роботи на виставці, але поки що вона малювала тільки порожні картини.

She needed to exhibit her works soon, but so far, she had only drawn empty canvases.

Її брат Микола був поруч, завжди підтримував, але часто сумнівався в тому, чи мистецтво зможе стати для сестри справжньою професією.

Her brother Mykola was nearby, always supportive but often doubting whether art could become a true profession for his sister.

"Оксано, малювання — це добре.

"Oksana, painting is good.

Але ти ж знаєш, що важливо мати стабільність," — часто говорив він.

But you know, it's important to have stability," he often said.

Разом із ними була їхня бабуся Іванна.

With them was their grandmother Ivanna.

Вона завжди знала, як об’єднати родину під теплом її історій.

She always knew how to unite the family with the warmth of her stories.

Оксана вирішила, що буде проводити більше часу з бабусею, сподіваючись, що її розповіді змусять фарби ожити.

Oksana decided she would spend more time with her grandmother, hoping that her stories would make the paints come alive.

Однієї такої осінньої днини, коли листя під ногами спрощувало легку прогулянку, Іванна розповіла Оксані старий родинний переказ.

One of those autumn days, when the leaves underfoot made for an easy walk, Ivanna told Oksana an old family legend.

Вона говорила про прабабусю, яка бачила натхнення у всьому, навіть у тріщинах старих гірських вершин.

She spoke of their great-grandmother, who saw inspiration in everything, even in the cracks of the old mountain peaks.

"Вона завжди знаходила красу навколо себе," — казала Іванна.

"She always found beauty around her," said Ivanna.

Ці слова запали в серце Оксані.

These words touched Oksana's heart.

Ввечері, коли сонце почало палітру золотисто-рожевого на горизонті, Оксана і Микола вийшли на подвір’я.

In the evening, when the sun began to paint a golden-pink palette on the horizon, Oksana and Mykola went out to the yard.

Брат дивився на сестру.

Her brother looked at her.

"Ти правда думаєш, що тут щось знайдеш?

"Do you really think you'll find something here?"

" — питав він обережно.

he asked cautiously.

Оксана задумливо кивнула.

Oksana nodded thoughtfully.

"Миколо, я знаю, що ти сумніваєшся.

"Mykola, I know you doubt.

Але подивися на це небо.

But look at this sky.

Невже не відчуваєш?

Don't you feel it?"

" Микола на мить задумався.

Mykola paused for a moment.

Сонячне сяйво пробивалось крізь дерева, голови навперемінно покриті тінню та світлом.

The sunlight filtered through the trees, their heads alternately covered in shadow and light.

"Добре, будь що буде," — сказав він, підтримуючи руку на плечі сестри.

"All right, whatever will be," he said, placing a supportive hand on his sister's shoulder.

Того вечора Оксана взяла свій блокнот і, наче в танці, почала малювати.

That evening, Oksana took her notebook and, as if in a dance, began to draw.

Її олівець вдячно ковзав по паперу, зафіксувавши той самий пейзаж, який потряс її серце.

Her pencil gracefully glided over the paper, capturing the very landscape that had moved her heart.

Коли сім'я зібралась навколо неї, щоб подивитися на перший ескіз, Микола зрозумів — це не просто захоплення.

When the family gathered around to see the first sketch, Mykola understood—this was not just a hobby.

Це талант, справжній і живий.

It was a talent, genuine and alive.

Він глянув на сестру новими очима.

He looked at his sister with new eyes.

"Було би нерозумно не підтримувати таку красу," — сказав він з усмішкою.

"It would be foolish not to support such beauty," he said with a smile.

Оксана повернулася до міста з ясною метою та натхненням, яке тривало у її нових роботах.

Oksana returned to the city with a clear purpose and inspiration that continued in her new works.

Микола тепер був найбільшим прихильником сестри, навіть допомагав їй організувати виставку.

Mykola was now his sister's biggest supporter, even helping her organize the exhibition.

І щоразу, коли фарби змішувалися в загадковий танок на полотні, вона згадувала осінні Карпати та історії бабусі, що завжди відкривали її серце до нових горизонтів.

And every time the paints mixed in a mysterious dance on the canvas, she remembered the autumn Karpaty and her grandmother's stories that always opened her heart to new horizons.