Оксана йшла вузькою стежкою Національного ботанічного саду в Києві.

Оксана walked the narrow path of the Національного ботанічного саду (National Botanical Garden) in Kyiv.

Її думки кидались від однієї гілки до іншої, як і червоне листя каштанів, що падало навкруги.

Her thoughts flitted from one branch to another, like the red leaves of the chestnut trees falling all around.

В руці вона тримала листа.

In her hand, she held a letter.

Цей лист знайшла серед речей своєї бабусі.

She had found this letter among her grandmother’s belongings.

Він мав стати ключем до минулого її родини.

It was supposed to be the key to her family's past.

Але на папері були лише туманні натяки.

But the paper held only vague hints.

Оксана відчувала, що цей лист може перевернути її життя.

Оксана felt this letter might turn her life upside down.

Щоразу, коли Оксана намагалася поговорити про це з матір'ю, та лише відмахувалася.

Every time Оксана tried to talk about it with her mother, she would just brush it off.

Батько, Тарас, був доброзичливим, але теж уникав цієї теми.

Her father, Taras, was kind but also avoided the topic.

Сьогодні вони мали зустрітися в саду, де часто гуляли разом.

Today, they were to meet in the garden, where they often walked together.

Це було їхнє місце, де здавалося, час сповільнюється, а шелест листя приносить забуття.

It was their place, where time seemed to slow down, and the rustling leaves brought forgetfulness.

Оксана підійшла до лавки біля фонтану.

Оксана approached the bench near the fountain.

Тарас вже чекав там.

Тарас was already waiting there.

Він дивився на кольорові крони дерев, що віддзеркалювалися у воді, розфарбовуючи її в усі відтінки осені.

He was watching the colorful crowns of the trees reflected in the water, painting it in all shades of autumn.

Дочка сіла поруч і витягнула листа.

His daughter sat down beside him and pulled out the letter.

"Тату, мені потрібно поговорити про це," сказала вона.

"Dad, I need to talk about this," she said.

Оксана відкрила листа і показала його батькові.

Оксана opened the letter and showed it to her father.

Тарас зітхнув, поглянув на неї з тінню жалю в очах.

Тарас sighed, looking at her with a shadow of regret in his eyes.

"Добре, Оксано.

"Alright, Oksana.

Це час дізнатися правду.

It's time to know the truth."

" Чоловік задумливо подивився на своє відображення у воді.

The man looked thoughtfully at his reflection in the water.

"Це лист від твого дідуся, якого ти ніколи не знала.

"This is a letter from your grandfather, whom you never knew."

"Кольори осінніх листків стали насиченішими.

The colors of the autumn leaves became more vivid.

Оксана затамувала подих, слухаючи батька.

Оксана held her breath, listening to her father.

"Твій дідусь був іншим, ніж ми тобі розповідали.

"Your grandfather was different from what we told you.

У нього було інше життя, інтереси, про які ми довго мовчали," - тихо промовив Тарас.

He had a different life, interests we kept silent about for a long time," Тарас said quietly.

"Він був археологом і певний час жив у Австрії.

"He was an archaeologist and lived in Austria for some time.

Ми боялися цього розповісти, щоб не створити плутанину.

We were afraid to tell you this, so as not to create confusion."

"Оксана вперше відчула легкість.

For the first time, Оксана felt a sense of ease.

Вона хотіла знати більше, в неї з’явилося безліч питань, але найголовніше - прийняття.

She wanted to know more; she had many questions, but most importantly, acceptance.

Вона усвідомила, що її сім’я це частина історії, і тепер вона має краще розуміння свого коріння.

She realized that her family was part of history, and now she had a better understanding of her roots.

"Дякую, тату," промовила Оксана, дивлячись на нього.

"Thank you, Dad," Оксана said, looking at him.

Вони ще довго сиділи на лавці, спостерігаючи, як листя тихо захоплює землю, укутуючи її кольоровим килимом.

They sat on the bench for a long time, watching the leaves quietly take over the ground, covering it with a colorful carpet.

Тепер цей сад став символом її нового розуміння та прийняття.

Now this garden became a symbol of her new understanding and acceptance.

Цього дня Оксана відчула особливе полегшення.

That day, Оксана felt a special relief.

Вона прийняла не лише історію своєї родини, але і свою власну.

She accepted not only her family's history but her own as well.

І осінній сад став їй ще ближчим і важливішим.

And the autumn garden became even closer and more important to her.