Кав'ярня Urban Jungle була місцем, де зелень перепліталася з теплим жовтим світлом, створюючи затишну атмосферу.

The café Urban Jungle was a place where greenery intertwined with warm yellow light, creating a cozy atmosphere.

За вікнами пульсувало місто, готуючись до зимових холодів, але всередині було спокійно та тепло.

Outside the windows, the city pulsed as it braced for winter's chill, but inside it was calm and warm.

Оксана, працюючи тут частково, завжди дивилась на світ трохи інакше — через призму інтриг та загадок.

Oksana, working here part-time, always saw the world a bit differently—through a lens of intrigue and mystery.

Одного осіннього дня, коли листя вкрило вулиці килимом золотавого кольору, Оксана знайшла на дзеркалі у вбиральні дивне повідомлення.

One autumn day, when leaves covered the streets with a golden carpet, Oksana found a strange message on the mirror in the restroom.

Воно було написано червоною помадою і гласило: "Ті, хто пам'ятають, знайдуть".

It was written in red lipstick and read: "Those who remember will find."

Серце Оксани схвально затріпотіло — це був виклик, який вона не могла ігнорувати.

Oksana's heart fluttered with excitement—it was a challenge she couldn't ignore.

Поки власник кав'ярні розмірковував, чи не стерти це негайно, Оксана вирішила сфотографувати напис.

While the café owner pondered whether to erase it immediately, Oksana decided to photograph the message.

Вона знала, що не зможе впоратись одна.

She knew she couldn't handle it alone.

В цей момент до кав'ярні зайшов Петро.

At that moment, Petro entered the café.

Він був частим гостем і захоплювався фотографією, але був скептиком.

He was a frequent guest and had a passion for photography, though he was a skeptic.

Проте він любив підтримати Оксану в її дослідженнях.

However, he liked supporting Oksana in her investigations.

"Петро, поглянь на це", — сказала Оксана, показуючи йому фото на своєму телефоні.

"Petro, take a look at this," Oksana said, showing him the photo on her phone.

"Це виглядає якось дивно", — сказав він, розглядаючи знімок.

"This looks kind of strange," he said, examining the picture.

"Але хочеш, я допоможу тобі розібратися?

"But do you want me to help you figure it out?"

"Вони сіли за один з столиків, вивчаючи напис.

They sat at one of the tables, studying the message.

Петро розглядав його з усіх боків, а Оксана намагалася знайти якісь паралелі з культурними традиціями.

Petro examined it from all angles, while Oksana tried to find any parallels with cultural traditions.

"Сьогодні ж Діа де лос Муертос", — раптом проказала Оксана.

"Today is Día de los Muertos," Oksana suddenly remarked.

"Це може бути пов'язано!

"This could be related!"

""Хіба це не свято пам’яті?

"Isn't that a day of remembrance?"

", — запитав Петро.

Petro asked.

"Може, це підказка?

"Maybe, it's a clue?"

"Вони почали шукати навколо.

They began searching around.

У середині столу, за яким сиділи, була маленька наклейка у формі черепа, стилізована під Día de los Muertos.

In the middle of the table they sat at, there was a small sticker in the shape of a skull, stylized under Día de los Muertos.

Оксана акуратно підняла наклейку — і за нею відкрився потаємний відділ.

Oksana carefully lifted the sticker—and a hidden compartment opened.

Усередині лежав старий медальйон.

Inside lay an old medallion.

Вони обережно дістали його.

They cautiously retrieved it.

На ньому були викарбувані слова: "Любов не знає меж часу".

Words engraved on it read: "Love knows no bounds of time."

У медальйоні виявилася невеличка фотографія жінки та дитини.

Inside the medallion was a small photograph of a woman and a child.

Оксана раптом зрозуміла, це була особиста історія когось, хто колись часто приходив сюди, відзначаючи Día de los Muertos, згадуючи близьких.

Oksana suddenly realized it was a personal story of someone who once frequently came here, celebrating Día de los Muertos, remembering loved ones.

Це відкриття з’єднало минуле і теперішнє, подарувавши всім, хто знав про цю знахідку, часточку людяності і пам'яті.

This discovery linked the past and present, gifting all who knew of this find a piece of humanity and memory.

Для Оксани це стало емоційною подорожжю до впевненості у власних інстинктах.

For Oksana, it became an emotional journey toward confidence in her instincts.

Для Петра ж стало відкриттям, що часом найпростіші речі можуть мати глибоке значення.

For Petro, it was a revelation that sometimes the simplest things can have deep meaning.

Кав'ярня Urban Jungle знову затишно сховала всі свої таємниці, але тепер Оксана і Петро знали, що вони ще не раз повернуться, щоб знайти нові невеличкі дива.

The café Urban Jungle once again cozily concealed all its secrets, but now Oksana and Petro knew they'd return again to uncover new little wonders.