У кафе на тихій Амальфійській узбережжі панувала спокійна атмосфера.

In the café on the quiet Амальфійське coast, a peaceful atmosphere prevailed.

Зимове сонце ніжно світило, підкреслюючи красу синього моря.

The winter sun gently shone, highlighting the beauty of the blue sea.

Усюди були святкові прикраси з нагоди дня Святого Миколая.

Everywhere were festive decorations for the feast of St. Nicholas.

Це місце було ідеальним притулком від метушні, і саме сюди вирішила привести Оксана свого брата Дмитра.

This place was an ideal refuge from the hustle and bustle, and it was precisely here that Оксана decided to bring her brother Дмитро.

Вона знала, що цей момент змінить усе, але вагалася вже занадто довго.

She knew that this moment would change everything, but she had hesitated for too long.

Оксана сіла за столик біля вікна, милуючись видом.

Оксана sat at a table by the window, admiring the view.

Відчуваючи, як всередині її душі зростає неспокій, вона зітхнула і подивилася на Дмитра.

Feeling the unease growing inside her soul, she sighed and looked at Дмитро.

Він сидів навпроти неї, неспішно куштував запашну каву та чекав, коли сестра скаже те, що сиділо в неї на серці.

He sat across from her, leisurely tasting his aromatic coffee and waiting for his sister to say what weighed on her heart.

— Дімо, у нас є сімейна таємниця, — нарешті вирішила вона почати.

"Dima, we have a family secret," she finally decided to begin.

Слова затерплістю застрягали в горлі.

The words stuck in her throat with numbness.

— Мама розповіла мені про це перед смертю, але я боялася підірвати твоє довіру.

"Mom told me about it before she died, but I was afraid to undermine your trust."

Дмитро підвів погляд від чашки.

Дмитро lifted his gaze from the cup.

Його очі були повні цікавості й трохи тривоги.

His eyes were full of curiosity and a bit of anxiety.

— Що сталося, Оксано? — запитав він, намагаючись прочитати емоції сестри.

"What happened, Оксана?" he asked, trying to read his sister's emotions.

Оксана нервово крутила серветку в руках.

Оксана nervously twisted a napkin in her hands.

— В наших жилах тече кров іншої нації.

"In our veins flows the blood of another nation.

Це бабуся зі сторони мами, насправді, італійка — промовила вона, боячися реакції Дмитра.

It’s Grandma from mom’s side, she's actually Italian," she said, fearing Дмитро's reaction.

Тиша запала.

Silence fell.

Дмитро мовчки осмислював почуте.

Дмитро silently processed what he had heard.

Зовнішньо він не змінився, але Оксана відчувала, як її слова торкнулися його серця.

Outwardly, he hadn't changed, but Оксана could feel how her words touched his heart.

Вони обидва мовчали, слухаючи тихий гул кав’ярні, яка заколисувала.

They both remained silent, listening to the quiet hum of the café, which lulled them.

Через хвилину Дмитро глибоко вдихнув.

After a minute, Дмитро took a deep breath.

— Це не змінює, ким ми є зараз, правда? — промовив він, трохи підбадьорливо посміхаючись.

"This doesn’t change who we are now, right?" he said, smiling somewhat reassuringly.

Оксана зітхнула з полегшенням, і сльоза полегшення викотилася з її ока.

Оксана sighed with relief, and a tear of relief rolled from her eye.

— Ні, ти маєш рацію.

"No, you're right.

Це частина нашої історії, але ми ті ж, хто є.

It's part of our history, but we are who we are."

Дмитро взяв руку сестри і ніжно її потиснув.

Дмитро took his sister's hand and gently squeezed it.

— Ми завжди були однією родиною.

"We have always been one family.

І завжди будемо, — запевнив він Оксану.

And we always will be," he assured Оксана.

Сонце поблискивало, вітер лагідно хитав гілки пальм, і обидвоє відчували, як разом пройшли крізь водоспад хвилювань.

The sun sparkled, the wind gently swayed the palm branches, and both felt how they had together passed through a waterfall of emotions.

Таємниця була нарешті розкрита, і з приходом Св. Миколая, їхня віра в сім’ю стала ще міцнішою.

The secret was finally revealed, and with the arrival of St. Nicholas, their faith in family became even stronger.

У кафе на Амальфійському узбережжі, серед святкових гірлянд, тиха перемир'я братів і сестер стала ще сильнішою, ніж будь-коли раніше.

In the café on the Амальфійське coast, among the festive garlands, the quiet truce between brother and sister became stronger than ever before.