У затишній кав'ярні на одній з історичних вулиць Києва пахло свіжою кавою, а на вітрині мерехтіли м'які святкові вогні.

In a cozy café on one of the historic streets of Kyieva, the air smelled of fresh coffee, and soft festive lights flickered in the display window.

Взимку цей куточок міста набирав особливої чарівності.

In winter, this corner of the city gained a special charm.

Саме тут, в цій кав'ярні, Оксана роздумувала про своє повернення до Києва.

Here in this café, Oksana was contemplating her return to Kyieva.

Чому вона відчувала себе такою віддаленою від міста, де виросла?

Why did she feel so distant from the city where she grew up?

Доки вона хвилювалася у думках, двері відчинилися.

As she was lost in thought, the door opened.

"Оксана!

"Oksana!"

" – почувся радісний голос.

came a joyful voice.

Вона підняла голову і побачила, що перед нею стояв Дмитро.

She looked up and saw Dmytro standing before her.

"Дмитро!

"Dmytro!"

" – Оксана не могла повірити, що бачить старого друга.

Oksana couldn't believe she was seeing her old friend.

Обійми були сповнені теплом і спогадами.

The hug was filled with warmth and memories.

Сьогодні був День святого Миколая, і обидва вони згадали, як колись чекали цього свята, коли вони були дітьми.

Today was St. Mykolaya's Day, and both of them recalled how they once awaited this holiday as children.

Дмитро одразу запропонував їй прогулятися їхнім старим районом, де вони гралися колись.

Dmytro immediately suggested they take a walk around their old neighborhood, where they used to play.

Оксана вагалася, але в її серці була спокуса повернутись у часи їхнього дитинства.

Oksana hesitated, but in her heart, there was a temptation to return to the times of their childhood.

Вулиці мерехтіли від свіжого снігу, а холодне повітря було наповнене спогадами.

The streets glittered with fresh snow, and the cold air was filled with memories.

Вони сміялися і розповідали одне одному історії, які пам’ятали, наближуючись до улюбленого парку, де колись провели багато часу.

They laughed and exchanged stories they remembered as they approached their favorite park, where they had spent much time.

Дмитро дістав з кишені маленький сувенір – сніжний шар.

Dmytro pulled out a small souvenir from his pocket – a snow globe.

"Пам’ятаєш, як ми тут грали у сніжки?

"Remember how we used to have snowball fights here?"

" – запитав він, вказуючи на поле, тоді вкрите білим килимом.

he asked, pointing to a field now covered in a white carpet.

Оксана кивнула і посміхнулась.

Oksana nodded and smiled.

Ця гра завжди була її улюбленою.

That game had always been her favorite.

Сніг сипав, як у ті далекі дні.

Snow was falling, just like in those distant days.

Вони почали гратися, як діти, підкидаючи сніг і сміючись.

They started playing like children, tossing snow and laughing.

Здавалося, час повернувся назад.

It seemed like time had turned back.

Оксана нарешті відчула, як спогади наповнюють її серце теплом.

Oksana finally felt her heart filled with warmth from the memories.

Під вечір вони повернулися до кав'ярні, де все почалося.

By evening, they returned to the café where it all began.

Оксана вже не почувалася відчуженою.

Oksana no longer felt alienated.

З Дмитром поруч вона знайшла зв'язок, якого їй так бракувало.

With Dmytro by her side, she found the connection she had been missing.

Вони сиділи і пили гарячий чай, відчуваючи, як малесенька іскорка тепла розпливається в серці.

They sat drinking hot tea, feeling a tiny spark of warmth spreading in their hearts.

Коли Оксана залишала кав'ярню, вона відчувала щось нове – готовність приймати зміни та сприймати нові виклики.

As Oksana left the café, she felt something new—a readiness to embrace change and face new challenges.

Київ більше не здавався їй чужим.

Kyiv no longer seemed foreign to her.

Зрештою, саме тут її найкращі спогади та друзі.

After all, this was where her best memories and friends were.

Це місто було частиною її, і з ним вона поєдналася знову.

The city was a part of her, and with it, she reconnected.

Дмитро теж залишив кав'ярню з відчуттям задоволення, знаючи, що їхнє старе дружнє тепло відновилося.

Dmytro also left the café with a sense of satisfaction, knowing that their old friendly warmth had been restored.

Святкові вогні миготіли на вулицях, а їхні серця горіли ще яскравіше.

The festive lights twinkled on the streets, while their hearts burned even brighter.