Львівський різдвяний ярмарок був у самому розпалі.

The Lvivskyi Christmas market was in full swing.

Чарівні вогники висвітлювали нарядні ятки, що рясніли всіма барвами.

Magical lights illuminated the festive stalls that were vibrant with all colors.

Повітря наповнював запах глінтвейну і свіжоспечених пирогів, і серед натовпу гуляли усміхнені люди, потопаючи в музиці святкового настрою.

The air was filled with the scent of mulled wine and freshly baked pies, and among the crowd, smiling people wandered, immersed in the music of the holiday spirit.

Оксана стояла біля ятки з дерев'яними іграшками.

Oksana stood by a stall with wooden toys.

Вона вдивлялася у натовп, шукаючи знайоме обличчя.

She peered into the crowd, searching for a familiar face.

Цього вечора вона мала зустрітися з Ярославом.

That evening, she was supposed to meet with Yaroslav.

Ця традиція — обмін подарунками на різдвяний ярмарок — була їхньою маленькою таємницею уже кілька років.

This tradition—exchanging gifts at the Christmas market—was their little secret for several years.

Для Оксани це не просто традиція, це було щось більше, щось, від чого зігрівалося серце взимку.

For Oksana, it wasn't just a tradition; it was something more, something that warmed her heart in winter.

Ярослав з’явився раптово, як завжди.

Yaroslav appeared suddenly, as usual.

Він завжди вмів несподівано опинитися поруч.

He always had a way of turning up unexpectedly.

Оксана зраділа, побачивши його усмішку.

Oksana was delighted to see his smile.

Та сама тепла усмішка, яка завжди ховала його думки.

The same warm smile that always hid his thoughts.

— Привіт, Оксано!

"Hi, Oksano!"

— сказав він, витягаючи маленький пакетик.

he said, pulling out a small packet.

— Сподіваюся, це тобі сподобається.

"I hope you'll like it."

Оксана усміхнулася і простягнула свій подарунок.

Oksana smiled and handed over her gift.

Вони обмінялися пакунками, і на мить світ здавалося зупинився.

They exchanged packages, and for a moment, the world seemed to stand still.

Вони прогулювались ярмарком, милувалися вогниками і відомими львівськими ялинками.

They strolled through the market, admired the lights, and the famous lvivski Christmas trees.

Оксана хотіла запитати, що насправді значила їхня дружба для Ярослава, але вагалася.

Oksana wanted to ask what their friendship really meant to Yaroslav, but she hesitated.

І коли ятки почали закриватися, Оксана набралася сміливості.

And when the stalls began to close, Oksana gathered the courage.

Вони зупинилися під найбільшою ялинкою.

They stopped under the largest Christmas tree.

— Ярославе, — тихо мовила Оксана, — ти коли-небудь задумувався, чи є для нас щось більше, ніж просто дружба?

"Yaroslave," Oksana said quietly, "have you ever wondered if there's more for us than just friendship?"

Ярослав подивився на неї, трохи здивований.

Yaroslav looked at her, slightly surprised.

Він давно думав про своє можливе переїзд, але тепер все це здавалося важливішим.

He had long been thinking about a possible move, but now all that seemed more important.

Вибір був непростим.

The choice was not an easy one.

Зрештою, Ярослав зітхнув і відповів:— Оксано, я маю сказати тобі, я розглядаю пропозицію про роботу в іншому місті.

Finally, Yaroslav sighed and replied: "Oksano, I have to tell you, I'm considering a job offer in another city.

Але ця традиція важлива для мене.

But this tradition is important to me.

І ти важлива.

And you're important."

Оксана кивнула.

Oksana nodded.

Біль запекла в серці, але вона знала, що не може звинувачувати його за бажання рухатися вперед.

Pain pierced her heart, but she knew she couldn't blame him for wanting to move forward.

— Я розумію, — мовила вона.

"I understand," she said.

— Головне, щоб ми не втрачали зв'язок.

"The main thing is that we don't lose connection.

Дружба важлива.

Friendship is important."

Вони обнялися під сяючими вогнями, обіцяючи підтримувати зв'язок, хоч би що не сталося.

They embraced under the shining lights, promising to keep in touch, no matter what.

Оксана навчилася цінувати цей момент і радіти тому, що в неї є, а Ярослав зрозумів, наскільки важлива чесність у дружбі.

Oksana learned to appreciate the moment and rejoice in what she had, and Yaroslav realized how important honesty is in friendship.

І хоча їхні дороги могли розійтися, серця залишалися близькими.

And although their paths might diverge, their hearts remained close.