У Львові, напередодні Різдва, в маленькій чайній панувала атмосфера тепла і затишку.

In Lviv, on the eve of Christmas, a small tea house was filled with an atmosphere of warmth and coziness.

Крізь великі вікна можна було бачити, як повільно падав сніг, вкриваючи бруковані вулички білим килимом.

Through the large windows, one could see snow slowly falling, covering the cobblestone streets with a white carpet.

Усередині лунали тихі українські колядки, додаючи чарівності зимовій казці.

Inside, quiet Ukrainian carols were playing, adding enchantment to the winter tale.

Оксана сиділа за столиком біля вікна, обіймаючи руками чашку гарячого чаю з липою.

Oksana was sitting at a table by the window, hugging a cup of hot linden tea in her hands.

В її очах можна було відчути і тривогу, і надію.

In her eyes, you could feel both anxiety and hope.

Сьогодні вона мала зустрітися з братом, Дмитром, якого не бачила вже багато років.

Today, she was supposed to meet her brother, Dmytro, whom she hadn't seen for many years.

Колись вони були дуже близькі, але життя розвело їх у різні боки.

They were once very close, but life had led them in different directions.

Оксана вирішила, що Різдво — це найкращий час, щоб відновити сімейні зв'язки.

Oksana decided that Christmas was the best time to restore family ties.

Вона знала, що Дмитро може так і не прийти.

She knew that Dmytro might not even come.

Щастя, що Катерина, їхня спільна подруга, погодилася допомогти.

Luckily, Kateryna, their mutual friend, agreed to help.

Катерина зустріла Дмитра кілька тижнів тому і розповіла йому про бажання Оксани.

Kateryna had met Dmytro a few weeks ago and told him about Oksana's wish.

Оксана вдивлялася у вхідні двері, коли вони відчинилися і на порозі з’явився Дмитро.

Oksana was watching the entrance when the door opened and Dmytro appeared in the doorway.

У той момент її серце вискакувало з грудей.

In that moment, her heart leaped out of her chest.

Чи впізнає він її?

Would he recognize her?

Чи захоче поговорити?

Would he want to talk?

Дмитро трохи вагався на вході, але побачив знайому посмішку Катерини, що вже сиділа поруч з Оксаною.

Dmytro hesitated a bit at the entrance, but he saw the familiar smile of Kateryna, who was already sitting next to Oksana.

Він глибоко зітхнув і підійшов.

He took a deep breath and approached.

Чайна заповнилася теплом не лише від чаю.

The tea house filled with warmth not just from the tea.

Оксана і Дмитро дивилися один на одного кілька секунд, які здавались вічністю.

Oksana and Dmytro looked at each other for a few seconds that seemed like an eternity.

Старі непорозуміння відступали, і всі образи втрачали сенс.

Old misunderstandings receded, and all grievances lost their meaning.

"Я сумувала за тобою", — сказала Оксана тихо.

"I missed you," said Oksana quietly.

"Я теж", — відповів Дмитро, і це були слова, яких вона так чекала.

"I did too," replied Dmytro, and these were the words she had long awaited.

Розмова почалася невимушено, за чашкою фруктового чаю, обидва зрозуміли, що минуле не повинно руйнувати теперішнє.

The conversation began casually, over a cup of fruit tea, and both understood that the past should not destroy the present.

Вони знайшли у собі сили облишити минулі образи і прийняти різдвяний дарунок,— відновлення їхньої родини.

They found the strength to let go of past grievances and accept the Christmas gift—the restoration of their family.

Оксана відчула, що зробила правильний перший крок.

Oksana felt that she had taken the right first step.

І вона знала, що попереду ще багато таких кроків.

And she knew there would be many more steps ahead.

Але з цього дня вона була не сама.

But from this day on, she was not alone.

Дмитро був поруч, і Різдво стало початком нової історії для їхніх сердець.

Dmytro was by her side, and Christmas became the beginning of a new story for their hearts.

У маленькій чайній на вулицях Львова цього зимового вечора відбулося справжнє різдвяне диво.

In a small tea house on the streets of Lviv that winter evening, a real Christmas miracle took place.

І Оксана зрозуміла, що вразливість і відкритість здатні зцілити навіть найбільші рани.

And Oksana realized that vulnerability and openness can heal even the greatest wounds.

Тепер вона знала, що для збереження сімейних зв’язків завжди варто робити перший крок.

Now she knew that it is always worth taking the first step to preserve family ties.