Під снігом, що тихо падав з неба, Київ сяяв різдвяними вогнями.

Under the snow gently falling from the sky, Kyiv sparkled with Christmas lights.

Це був особливий вечір — Святвечір.

It was a special evening — Christmas Eve.

Люди поспішали до собору Святої Софії, щоб відчути чарівність часу.

People hurried to the St. Sophia's Cathedral, eager to feel the magic of the season.

Крокуючи до собору, Оксана відчувала хвилювання.

As Oksana walked towards the cathedral, she felt a thrill.

Її завжди приваблювала історія, і цей собор, зі своїми величними мозаїками, для неї був як цілий світ у мініатюрі.

She had always been fascinated by history, and this cathedral, with its magnificent mosaics, was a whole world in miniature for her.

У натовпі гостей Оксана помітила Юрія, гіда, з яким вона вже зустрічалася раніше.

In the crowd of visitors, Oksana noticed Yurii, a guide she had met before.

У його теплих очах світилась радість зустрічі.

Joy lit up his warm eyes at the sight of her.

Він підійшов до неї з широкою усмішкою.

He approached her with a wide smile.

"Оксано, радий тебе бачити!

"Oksana, glad to see you!

Хочеш, познайомлю тебе з друзями?

Would you like me to introduce you to my friends?

Ось, наприклад, Дмитро — він журналіст, завжди шукає нові історії.

This is Dmytro — he's a journalist always on the lookout for new stories."

"Дмитро, посміхнувшись, кивнув.

Dmytro, smiling, nodded.

Він збирав матеріал для своєї різдвяної колонки.

He was gathering material for his Christmas column.

Його приваблювали старовинні історії і людські долі, які з ними перепліталися.

He was captivated by ancient tales and the human fates intertwined with them.

Оксана і Дмитро стояли під високими склепіннями собору, милуючись витонченими фресками.

Oksana and Dmytro stood under the high vaults of the cathedral, admiring the exquisite frescoes.

Вони почали обережну розмову.

They began a cautious conversation.

Оксана, розповідаючи про свій інтерес до релігійної архітектури, відчула, як її голос набуває спокою і теплоти.

As Oksana talked about her interest in religious architecture, her voice gained calmness and warmth.

Дмитро, відклавши нотатки, слухав уважно, відзначаючи емоції в її словах.

Dmytro, putting aside his notes, listened intently, noting the emotions in her words.

"Ти розповідаєш так, наче оживляєш ці стіни," — сказав Дмитро.

"You speak as if you bring these walls to life," said Dmytro.

Оксана посміхнулась.

Oksana smiled.

Вперше за довгий час вона відчула, що не самотня.

For the first time in a long while, she felt she was not alone.

Разом вони увійшли до середини собору, де вже починалася служба.

Together they entered the center of the cathedral, where the service was about to begin.

Світло сотень свічок красиво відбивалося від золотих мозаїк.

The light of hundreds of candles beautifully reflected off the golden mosaics.

Оксана й Дмитро відчули, як святкова атмосфера огортала їх, підштовхуючи назустріч один одному.

Oksana and Dmytro felt the festive atmosphere enveloping them, nudging them toward each other.

Під час служби Юрій, який обережно спостерігав їх, підняв їм великий палець вгору, як знак підтримки.

During the service, Yurii, watching them cautiously, gave them a thumbs up as a sign of support.

Оксана і Дмитро обмінялися поглядами і обережно сміялися.

Oksana and Dmytro exchanged glances and laughed quietly.

У цій миті вони відчути якусь невимовну близькість.

In that moment, they felt an unspoken closeness.

Після служби Дмитро запропонував Оксані прогулятися навколо собору.

After the service, Dmytro suggested a walk around the cathedral to Oksana.

Вони подивилися на сніг, що блищав у сяйві місяця.

They watched the snow sparkling in the moonlight.

Розмовляли про свої мрії, переживання, шукаючи в одному одне.

They talked about their dreams, their concerns, searching for something in each other.

Вони пішли разом, тримаючись за руки, обіцяючи зустрітися знову.

They walked together, holding hands, promising to meet again.

Оксана відчула, як щось тепле і рідне засвітилося в її серці.

Oksana felt something warm and familiar light up in her heart.

Дмитро розумів, що знайшов історію, яку шукав — історію про людське тепло і зв’язок, що виникає несподівано.

Dmytro realized he had found the story he was looking for — a story about human warmth and the connection that arises unexpectedly.

У цю зимову ніч обидва отримали більше, ніж очікували.

On this winter night, they both received more than they expected.

З’явилося розуміння, що в житті важливі не тільки історії, а й люди, з якими ти їх створюєш.

There was a realization that in life, it's not just the stories that matter, but the people with whom you create them.

Іноді нові почуття і нова дружба найбільше зігрівають у холодну зимову пору.

Sometimes, new feelings and new friendships provide the most warmth in the cold winter season.